Підходи до оцінки й аналізу політичних ризиків

  • Ігор Петренко Київський національний університет імені Тараса Шевченка
  • Василь Філіпчук Київський національний університет імені Тараса Шевченка
  • Григорій Постригань Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Ключові слова: політичний ризи, ризик країни, політичний процес, аналіз ризиків, оцінка ризиків, метод, бізнес, міжнародні інвестори

Анотація

У статті досліджено підходи до оцінки політичних ризиків. Метою дослідження є комплексний аналіз методів і прикладних моделей аналізу та оцінки політичних ризиків. Автори виходять з того, що політичні ризики мають значний вплив як на політичну діяльність, так і на економічний та фінансові сектори відповідної країни. З огляду на їх інклюзивний характер, необхідним є використання спеціальних методів й моделей, які дозволяють оцінити ризиковану діяльність та мінімізувати негативний розвиток подій як для уряду, так і для міжнародних інвесторів. Встановлено, що методи аналізу й оцінки політичних ризиків пройшли еволюційний шлях від неструктурованих якісних методів до формалізованих структурованих якісно-кількісних моделей. Виокремлено якісні, кількісні та комбіновані підходи до аналізу та оцінки політичних ризиків, кожен з яких має як переваги, так і недоліки. Доведено, що перевагою якісного підходу є можливість оцінити специфіку кожної конкретної ситуації, недоліком – суб’єктивність думок експертів. Перевагою кількісного підходу є можливість порівнювати різні країни та регіони за рівнем ризику, використовуючи єдиний числовий вимір чиннику ризику, недоліком – неврахування якісних чинників, які можуть суттєво впливати на рівень політичного ризику, але не можуть бути враховані статистикою. Обґрунтовано, що оптимальним підходом до оцінки й аналізу політичних ризиків є комбінований підхід, який передбачає поєднання якісних та кількісних методик. Він є доволі гнучким та інтегративним, що дозволяє, з одного боку, мінімізувати суб’єктивність експертних оцінок побудовою числових виразів чинників ризику (там, де це є можливим), з іншого боку, залишається можливість врахування різноманітних нюансів, інформацію про які можуть отримати експерти від обізнаних людей з країни, що оцінюється. Автори доходять висновку, що комбінований підхід є своєрідною відповіддю на питання: яким чином знизити вплив чинника суб’єктивного сприйняття середовища на кінцевий результат, але водночас врахувати його під час аналізу кількісних показників.

Завантаження

Дані завантаження ще не доступні.

Посилання

Быченков Д.В. Методы и прикладные модели анализа и оценки политических рисков. Вестник РУДН, сер. Политология, No3, 2007. С. 70-78
Горбатенко В., Петренко І. Метод «Делфі» та специфіка його застосування у прогнозних розробках. Політичний менеджмент, No 6, 2008. С. 174-182
Матвеенко Ю.И. Политический риск: о некоторых методах и прикладных моделях его анализа и изучения. Социология власти, No1, 2012. С. 147-158
Clark, E., Marois, B. Managing Risk in International Business: Techniques and Applications, London: International Thomson Business Press, 1996. 376 р.
Coplin, William D., O’Leary, Michael К. Political Risk Services: The Handbook of Country and Political Risk Analysis. East Syracuse, N.Y., Political Risk Services, 1994. 378 p.
Global Risk Assessment: Issues, Concepts and Applications (Ed. Jerry Rogers). Global Risk Assessment, Inc., 1997. 299 р.
Gurr T. Why men rebel. Princeton, New Jersey, 1970. 412 р.
Haendel D., West G. T., Meadow R. G. Overseas Investment and Political Risk. Philadelphia: The Foreign Policy Research Institute, 1975. 83 р.
Haner F.T., Ewing Jon S. Country Risk Assessment, Theory and Worldwide Practice, Praeger Special Studies, 1985. 336 р.
Howell, Llewellyn D. Evaluating Political Risk Forecasting Models: What Works? Thunderbird International Business Review, Volume 56, Issue 4, 2014. Pp. 305-316
Howell, Llewellyn D., Chaddick, B. Models of political risk for foreign investment and trade: An assessment of three approaches. The Columbia Journal of World Business, Volume 29, Issue 3, 1994. Рр. 70-91
Kennedy, Charles R. The External Environment Strategic Planning Interface: US Multinational Corporate Practices in the 1980s. Journal of International Business Studies, Fall 1984. Рр. 99-108
Kennedy, Charles R. Political Risk Management: International Lending and Investment under Environmental Uncertainty. Quorum Books, 1987. 177 р.
Kennedy, Jr., Charles R. Managing the International Business Environment: Cases in Political and Country Risk, Englewood Cliffs, N.J., Prentice-Hall, Inc., 1991. 279 р.
Knudson H. Explaining the National Propensity to Expropriate: An Ecological Approach. Journal of International Business Studies, Vol. 5, No1, 1974, pp. 51-71.
Kobrin, Stephen J. Managing Political Risk Assessment.Strategic response to Environment Change. London, University of California Press, 1982. 224 р.
O’Leary M., Coplin W. Quantitative Techniques in Foreign Policy Analysis and Forecasting. N. Y., 1975. 291 р.
PRS Methodology. The PRS Group, Inc. 2014. Retrieved from https://www.prsgroup.com/wp-content/uploads/2014/08/ prsmethodology.pdf
Rummel R.J., Heenan David A. How multinationals analyze political risk. Harvard Business Review. Boston, Mass. : Harvard Business School Publ. Corp., Vol. 56., 1978. Pp. 67-76.
Simon J.D. Political Risk Forecasting. Future: The Journal of Forecasting and Planning, Vol. 17, Issue 2, 1985. Pp. 132-148
Sundaram, Anant K. and J. Black, S. The International Business Environment: Text and Cases, New Jersey, Prentice Hall, 1995. 347 р.
Stapenhurst, F. Political Risk Analysis in North American Multinationals: An Empirical Review and Assessment. The International Executive, 37 (2), 1995. Рр. 127-145
Torre J., Neckar D.H. Forecasting political risks for international operations. INSEAD, Fontainebleau, 1986. 51 p.

Переглядів анотації: 196
Завантажень PDF: 286
Опубліковано
2021-08-09
Як цитувати
Петренко, І., Філіпчук, В., & Постригань, Г. (2021). Підходи до оцінки й аналізу політичних ризиків. Науково-теоретичний альманах Грані, 24(4), 38-47. https://doi.org/10.15421/172137
Розділ
ПОЛІТОЛОГІЯ