Політика системних змін у сфері вищої освіти в Україні
Ключові слова:
політика реформ, управління змінами, впровадження освітніх змін, державна освітня політика, публічна освітня політика, легітимація смислів суспільних реформ, соціальний прогрес
Анотація
Освіта як суспільне благо має поважну державотворчу функцію. Стан системи освіти залежитьвід виваженої освітньої політики, компетентності державних рішень та правильно розставленихакцентів у визначенні стратегічних пріоритетів. Досягнення нової якості та розвитку вітчизняноїосвітньої системи неможливе без настільки ж значущих змін у системі, процесах, механізмах дер-жавного управління освітою. Комплексна освітня реформа втілюється на рівні конкретних закладівта установ освіти і потребує як організаційної, так і індивідуальної готовності до впровадженнянового.Основними недоліками державної освітньої політики як інструменту забезпечення конститу-ційного права на освіту в сучасній Україні можна визначити: відсутність реальної децентраліза-ції управління освітою, відсутність умов для дієвої і систематичної участі громадськості у процесіухвалення рішень з питань підвищення якості освіти, забезпечення її доступності, безоплатності,соціальної захищеності, нераціональне використання коштів у освітньому секторі.Автор аналізує процедурні особливості та важливі інструменти управління організаційнимизмінами (на рівні закладу вищої освіти) на основі даних експертного опитування. На основі працьвідомих сучасних теоретиків управління змінами автор окреслює логіку та послідовність процедурпідготовки та безпосереднього впровадження освітньої зміни. Автор доводить, що низька успіш-ність освітніх змін у вітчизняних реаліях на рівні закладів, установ освіти спричинена неповнимдотриманням послідовності процедур управлінської підтримки та нехтуванням багатьох належнихінструментів послідовної підготовки процесу освітніх змін.Завантаження
Дані завантаження ще не доступні.
Посилання
1. Про вищу освіту: Закон України від 28.12.2014 р. № 76-VIII. Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/
show/1556-18.
2. Семенець-Орлова І. Сучасні тенденції управління актуальними освітніми змінами на прикладі зарубіжного
досвіду // Університетські наукові записки (Часопис Хмельницького університету управління і права). – 2014.
– Вип.1. – С. 219−227.
3. Blase, J., & Björk, L. (2010). The Micropolitics of Educational Change and Reform: Cracking Open the Black Box.
In A. Hargreaves, A. Lieberman, M. Fullan, & D. Hopkins (Eds.), Second International Handbook of Educational
Change (pp. 237-258). London, New York: Springer. DOI: http://dx.doi.org/10.1007/978-90-481-2660-6.
4. Burnes, B. (2015). Understanding Resistance to Change – Building on Coch and French. Journal of Change
Management, 15(2), 92-116. DOI: http://dx.doi.org/10.1080/14697017.2014.969755.
5. Erwin, D. G., & Garman, A. N. (2010). Resistance to organizational change: Linking research and practice.
Leadership & Organization Development Journal, 31(1), 39-56. DOI: http://dx.doi.org/10.1108/01437731011010371.
6. Fullan, M. (2007). The New Meaning of Educational Change (4th ed.). London and New York: Routledge, Taylor
& Francis Group.
7. Jacobsen, С. В, & Andersen, L. B. (2014). Performance Management in the Public Sector: Does It Decrease or
Increase Innovation and Performance? International Journal of Public Administration, 37(14), 1011-1023. DOI: http://
dx.doi.org/10.1080/01900692.2014.928317.
8. Kotter, J. P. (1995). Leading change: Why transformation efforts fail. Harvard Business Review, 73(2), 59-67.
9. Levine, D. U., & Cooper, E. J. (1991). The Change Process and Its Implications in Teaching Thinking. In L. Idol &
B. F. Jones (Eds.). Educational Values and Cognitive Instruction: Implications for Reform (pp. 387-410). New York:
Lawrence Erlbaum.
10. McLaughlin, M. (1998). Listening and Learning from the Field: Tales of Policy Implementation and Situated
Practice. In A. Hargreaves, M., Lieberman, A., Fullan, M., & Hopkins, D. (Eds.). International handbook of educational
change (Vol. 1, pp. 70-84). London: Kluwer academic.
11. Semenets-Orlova I. Public management of educational changes : problems and contraditions // Аспекти публіч-
ного управління : науковий журнал. –2016. – № 4-5 (20-21). – С. 5-11.
12. Stanley, G. (2006). Seven Principles for Change Management. Retrieved from: http://sydney.edu.au/education_
social_work/professional_learning/resources/papers/StanleyG_06_SustainableLeadership.pdf.
show/1556-18.
2. Семенець-Орлова І. Сучасні тенденції управління актуальними освітніми змінами на прикладі зарубіжного
досвіду // Університетські наукові записки (Часопис Хмельницького університету управління і права). – 2014.
– Вип.1. – С. 219−227.
3. Blase, J., & Björk, L. (2010). The Micropolitics of Educational Change and Reform: Cracking Open the Black Box.
In A. Hargreaves, A. Lieberman, M. Fullan, & D. Hopkins (Eds.), Second International Handbook of Educational
Change (pp. 237-258). London, New York: Springer. DOI: http://dx.doi.org/10.1007/978-90-481-2660-6.
4. Burnes, B. (2015). Understanding Resistance to Change – Building on Coch and French. Journal of Change
Management, 15(2), 92-116. DOI: http://dx.doi.org/10.1080/14697017.2014.969755.
5. Erwin, D. G., & Garman, A. N. (2010). Resistance to organizational change: Linking research and practice.
Leadership & Organization Development Journal, 31(1), 39-56. DOI: http://dx.doi.org/10.1108/01437731011010371.
6. Fullan, M. (2007). The New Meaning of Educational Change (4th ed.). London and New York: Routledge, Taylor
& Francis Group.
7. Jacobsen, С. В, & Andersen, L. B. (2014). Performance Management in the Public Sector: Does It Decrease or
Increase Innovation and Performance? International Journal of Public Administration, 37(14), 1011-1023. DOI: http://
dx.doi.org/10.1080/01900692.2014.928317.
8. Kotter, J. P. (1995). Leading change: Why transformation efforts fail. Harvard Business Review, 73(2), 59-67.
9. Levine, D. U., & Cooper, E. J. (1991). The Change Process and Its Implications in Teaching Thinking. In L. Idol &
B. F. Jones (Eds.). Educational Values and Cognitive Instruction: Implications for Reform (pp. 387-410). New York:
Lawrence Erlbaum.
10. McLaughlin, M. (1998). Listening and Learning from the Field: Tales of Policy Implementation and Situated
Practice. In A. Hargreaves, M., Lieberman, A., Fullan, M., & Hopkins, D. (Eds.). International handbook of educational
change (Vol. 1, pp. 70-84). London: Kluwer academic.
11. Semenets-Orlova I. Public management of educational changes : problems and contraditions // Аспекти публіч-
ного управління : науковий журнал. –2016. – № 4-5 (20-21). – С. 5-11.
12. Stanley, G. (2006). Seven Principles for Change Management. Retrieved from: http://sydney.edu.au/education_
social_work/professional_learning/resources/papers/StanleyG_06_SustainableLeadership.pdf.
Опубліковано
2019-08-30
Як цитувати
Семенець-Орлова, І. А. (2019). Політика системних змін у сфері вищої освіти в Україні. Науково-теоретичний альманах Грані, 22(8), 47-55. https://doi.org/10.15421/171983
Номер
Розділ
Стаття
