Стратегії сучасної культури в концепції симулякрів Ж. Бодрійяра

Анотація

У статті проаналізована концепція симулякрів Ж. Бодрійяра у контексті становлення методологічного інструментарію досліджень сучасної культури. Визначено, що спроби розглядати творчість Бодрійяра за певними стереотипами приховують той факт, що цей філософ при створенні моделей сфери досліджень не звертався до напрацьованих методологічних структур. Реальне становлення понятійного апарату опису авторських моделей сфери досліджень перетворює методологічний інструментарій на знаки, які окреслюють поле розвідок Бодрійяра. Як дослідник Бодрійяр завжди знаходиться в творчому русі: від однієї сфери до іншої, від однієї книги до іншої, від однієї концепції до іншої, тому не будує методологічних структур, але залишає методологічний слід. Ці сліди постійно зникають і розчиняються. Дослідник зберігає критичне відношення і до самого критичного мислення, рівно як і до мислення як такого – цьому, по суті, головному інструменту філософії. Бодрійяр, за його словами, усіма силами намагався звільнитись від будь-якого референціонального і фіналістського способів міркувань, маючи надію в повній мірі підключитися до гри мислення, яке усвідомлює, що воно міркується чимось іншим. Для радикального мислення важлива деяка незавершеність, для нього значимо, щоб вона ніколи не щезала, і вся робота радикальної думки має метою її збереження. Як підсумок можна констатувати, що в кінцевому результаті основу всієї динаміки сучасної культури складають не серійне відтворення, а модуляція; не кількісні еквівалентності, а опозиції, здатні до розпізнавання; не закон еквівалентностей, а підміна елементів; зрештою, не ринковий закон вартості, а структурний закон цінностей. Бодрійяр прагне показати, що знаки самі виробляють свої референти і значення. Більше того знаки намагаються порвати з усіма значеннями та референціями і замкнутися лише на взаємодії один з одним. Внаслідок цього з’являється справжній всесвіт знаків і ця знаково-об’єктна машина прагне поглинути «справжній» світ.