«Комплекс Прометея» та «комплекс Емпедокла» як фрагменти «Поетики вогню» Г. Башляра

Анотація

Стаття присвячена аналізу центральних понять розробленої французьким мислителем XX ст. Г. Башляром «Поетики вогню», до яких, зокрема, належать поняття «комплекс Прометея» і «комплекс Емпедокла».Смислове навантаження вогню містить такі протилежності, як життя та смерть, тепло та знищення, вогнище та попелище. Вогонь породжує полум`я і світло як символи трансцендентності. Якщо Прометей – батько Вогню, який він вкрав у богів та дарував людям, то комплекс Прометея є символом конструктивної непокори – непокори заради дії, втілення у буття певних сенсів.Шлях Прометея ініціює тріаду вогонь – світло – свідомість, важливу в процесі усвідомлення людської долі, зміненої з приборканням вогню.У метафізичній площині комплекс Прометея трансформується в комплекс Емпедокла, який координує у собі його життя, філософію і смерть, які на духовному рівні тісно переплелися, утворивши органічну єдність. Комплекс Емпедокла поєднав у собі діонісійське як ірраціонально-романтичне і аполлонівське як раціонально-гармонійне начала, котрі невід’ємні одне від одного.Розвинутий Г. Башляром «Психоаналіз Вогню», на думку його автора, повинен реалізувати завдання філософії, що полягає у поєднанні поезії та науки, поодинокі шляхи яких примордіально протилежні.Емпедокл перший з античних мислителів продемонстрував здатність на метафізичний бунт. Адже боротьба з роком як прояв героїчного фаталізму можлива за умов впевненості у пануванні універсальної долі. Онтологічний монізм передбачає можливість людинобожжя, виразом якого виступає злиття окремого індивіда з космічним началом. Згідно з позицією Г. Башляра, самознищення Емпедокла є космічною смертю, яка знаменує собою не просту загибель на самоті, а перехід в іншу якість. Наявність і розвиток у людей (ширше – у людстві) обох комплексів – Прометея та Емпедокла – свідчить про людське прагнення до того оновлення, що своєю характерною рисою має трансцендентне освітлення.