Дистанційне навчання як інноваційна форма освіти
Анотація
Статтю присвячено проблемі дистанційного навчання як іноваційної форми освіти. Авторкою наголошено на тому, що дистанційне навчання дає можливість розширити студентський контингент без помітного збільшення професорсько-викладацького складу і зростання витрат на матеріальне забезпечення навчального процесу. Теоретична рефлексія цього процесу перебуває в основі ідеї глобального віртуального університету американського зразка. Віртуальний університет займається підготовкою кадрів для віртуального суспільства, тому він абстрагується від ситуації на конкретних ринках праці, проте потенційно дає можливість здійснювати селекцію студентів, дозволяючи відбирати найбільш здібних. На відміну від такого підходу, світоглядно і психологічно підкріпленого установками прагматизму, європейська традиція прагне модернізувати витратну модель вищої освіти, яка все частіше піддається критиці.Описуючи соціально-рольові особливості такої комунікації, авторкою наголошено на тому, що дистанційне навчання дозволяє внести елемент невимушеності і розкутості у відносини між викладачем і студентом. У його рамках, поряд з дидактичними завданнями, вирішуються також деякі культурні та психологічні проблеми. Аудиторія у віртуальному просторі розцінюється більшістю слухачів як безпечне місце навчання, де можна отримати емоційну підтримку; учні не бояться зробити помилку, здатися неосвіченими або недостатньо ерудованими. Високий ступінь толерантності викладача тут є не стільки особистісною, скільки об’єктивною позиційною характеристикою, яка сприймається слухачами як емоційно забарвлена. Тим самим створюються додаткові резерви дистанційного навчання: ідентифікація викладача із змістом курсу, зростання почуття власної гідності і самоповаги серед учнів, які набувають такі важливі соціальні вміння і навички, як самоконтроль, керування власним інтелектуальним розвитком, структурування навчального процесу тощо.Завантаження
Посилання
Gvishiani, D., Lapi, N., 1988. Kratkiy slovar po sotsiologii [Brief dictionary on sociology]. 564. Politizdat, Moscow (in Russian).
Kremenya, V., Stepko, M., Bolyubash, Ya., Shynkaruk, V., Hrubinko, V., Babyn, I., 2004. Vyshcha osvita Ukrayiny i Bolons’kyy protses [Ukraine Higher education and the Bologna process]. 384. Navchal’na knyha – Bohdan, Ternopil’ (in Ukrainian).
Karpins’kyy, N., 1995. Ontolohiya virtual’noyi real’nosti [Ontology of virtual reality]. 352. Millenium, Kyiv (in Ukrainian).
Topchiy, T., 2006. Instytutsionalizatsiya bezperervnoyi osvity v Ukrayini: faktorna obumovlenist’ [The institutionalization of continuing education in Ukraine conditioning factor]. 20. Kharkiv (in Ukrainian).
Oharenko, V., 2004. Zmina paradyhmy derzhavnoho upravlinnya ta modeli upravlinnya vyshchoyu osvitoyu [Changing the paradigm of governance and management model higher education]. Derzhava ta rehiony 1, 75 – 80 (in Ukrainian).
Okinavs’ka Khartiya hlobal’noho informatsiynoho suspil’stva [Okinawan Charter of Global Information Society]. Access mode: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/998_163 (in Ukrainian).
Rakitov, A.I., 1989. Nash put k informatsionnomu obschestvu [Our way to the information society]. Teoriya i praktika obschestvenno-nauchnoy informatsii. INION RAN, Moscow (in Russian).
Tili, Ch., 2007. Derzhavne resursovyluchennya i demokratiya [The power of resource and democracy]. Sotsiolohiya: teoriya, metody, marketynh 4, 38 – 42 (in Ukrainian).
Toffler, E., 1999. Tretya volna [The third wave]. 387. OOO «Firma Izdatelstvo AST», Moscow (in Russian)
Toffler, E., 2002. Shok buduschego [Shock of the future].776. OOO «Izdatelstvo AST», Moscow (in Russian)
Turen, A., 1998. Vozvraschenie cheloveka deystvuyuschego. Ocherk sotsiologii [Return of the person acting. Essay on Sociology]. 204. Nauchnyiy mir, Moscow (in Russian).
Stewart, T. A., 1997. Intellectual Capital. 169. The New Wealth of Organizations. N.Y. (in English).
