Концепція органічної єдності суспільства та її репрезентація в історіософії В. Соловйова і ранніх слов’янофілів


  • A. A. Meleschuk Дніпропетровський національний університет ім. Олеся Гончара
Ключові слова: https://doi.org/10.15421/1716144
Ключові слова: історія, Захід, Схід, Європа, Росія, слов’янофільство

Анотація

Розкрито зміст концепції органічної єдності суспільства, яка в середині XIX ст. стала частиною російської релігійної філософії. З’ясовано, що основними джерелами концепції органічної єдності була ідеалістична філософія Ф. Шелінга і Г. Гегеля, а також православна теологічна традиція. Проаналізовано характер і форми репрезентації концепції органічної єдності у соціальній філософії та історіософії Володимира Соловйова і основних представників раннього слов’янофільства. Так, у Соловйова суб’єктом історичного розвитку виступає людство як цілісне, органічне явище, що прагне подолати формальну єдність і досягти її духовного рівня у формі «Боголюдства». Нижчими формами єдності Соловйов називає економічну і правову, а вищою, що досягає органічного, свідомого рівня, – духовну єдність. В філософії Івана Кіреєвського органічна єдність суспільства протиставлена формальній, раціональній єдності, що була успадкована Європою від Стародавнього Риму. У філософії Олексія Хом’якова протиставлено дві моделі цінностей – іранська і кушитська. Перша веде до духовної, свідомої єдності, а друга – до вимушеної, формальної сукупності індивідів. Костянтин Аксаков протиставляє формалізм державних інституцій органічній єдності общини. Тим самим доведено спорідненість філософії ранніх слов’янофілів і Вол. Соловйова за рахунок їх звернення до концепції органічної єдності суспільства.

Посилання

1. Aksakov, I., 2002. Protiv natsional’nogo samootrecheniya i panteisticheskikh tendentsiy, vyskazyvavshikhsya v stat’yakh V. S. Solov’yeva [Against the national self-denial and pantheistic tendencies, expressed in V.S. Solovyov’s articles]. Otchego tak nelegko zhivetsya v Rossii? Moskva: Mysl’, 816–848 (in Russian).
2. Zen’kovskiy, V., 1997. Russkiye mysliteli i Yevropa [Russian Thinkers and Europe]. Moskva: Respublika (in Russian).
3. Kireyevskiy, I., 1984. V otvet A. S. Khomyakovu [Responding to A.S. Khomyakov]. Izbrannyye stat’i. Moskva: Mysl’, 117–127 (in Russian).
4. Lazarev, V., 2003. O zaimstvovaniyakh. K sopostavleniyu filosofii V.S. Solov’yeva i Shellinga [About borrowing. Comparing Solovyov and Schelling’s philosophies]. Materialy mezhdunarodnoy konferentsii «Minuvsheye i neprekhodyashcheye v zhizni i tvorchestve V.S. Solov’yova». Sankt-Peterburg: Sankt-Peterburgskoye filosofskoye obshchestvo, 288–293 (in Russian).
5. French, M., 2002. Lik Sofii [Face of Sophia]. Voprosy filosofii. 1. 117–139 (in Russian).
6. Solov’yev, V., 1966. Krizis zapadnoy filosofii [Crisis of Western Philosophy]. Sobraniye sochineniy. Bryussel’. 1. 4–93 (in Russian).
7. Solov’yev, V., 1966. Opravdaniye dobra [Justification of Goodness]. Sobraniye sochineniy. Bryussel’. 8. 1–516 (in Russian).
8. Solov’yev, V., 1966. Tri sily [Three forces]. Sobraniye sochineniy. Bryussel’. 1. 227–240 (in Russian).
9. Solov’yev, V., 1966. Filosofskiye nachala tsel’nogo znaniya [Philosophical Grounds of Integral Knowledge]. Sobraniye sochineniy. Bryussel’. 1. 250–406 (in Russian).
10. Solov’yev, V., 1966. Chteniya o Bogochelovechestve [Readings on God-manhood]. Sobraniye sochineniy. Bryussel’. 1. 3–181 (in Russian).
11. Khomyakov, A., 1904. Zapiski o vsemirnoy istorii [Notes on the World History]. Polnoye sobraniye sochineniy. Moskva. 5. 411–553 (in Russian).
12. Ern, V., 2000. Bor’ba za Logos. G. Skovoroda. Zhizn’ i ucheniye [The struggle for the Logos. G.Skovoroda. The life and teachings]. Minsk: Kharvest, Moskva: AST (in Russian).
Опубліковано
2016-11-10
Як цитувати цю статтю:
Meleschuk, A. (2016). Концепція органічної єдності суспільства та її репрезентація в історіософії В. Соловйова і ранніх слов’янофілів. Науково-теоретичний альманах "Грані", 19(12), 82-87. https://doi.org/10.15421/1716144
Розділ
Статті