Контрмодернізаційні особливості соціальної інституціалізації відносин Російської православної церкви і держави: радянський і пострадянський період
Анотація
Статтю присвячено проблемі визначення контрмодернізаційних особливостей інституціалізації відносин Російської православної церкви і держави. Авторкою зроблено висновок про те, що нині в суспільстві так чи інакше вирішується питання взаємодії з церквою, щодо чого сформовано дві соціально-інституційні моделі церковно-державних відносин. Перша з них, яка набула особливої популярності в 90-і роки, зводиться до ліберальної доктрини «вільна церква в секулярному суспільстві». Відповідно до цієї інституційної моделі, церква і держава мають співіснувати в автономних інституційних просторах без взаємного перетину останніх. Тому роль релігійних організацій у суспільстві має бути прирівняною до ролі благодійних або культурно-просвітницьких організацій. Друга інституційна модель передбачає створення інституційних привілеїв для окремих конфесій, яка отримала назву моделі інституційного протекціонізму. З цієї точки зору особливими правами повинні бути наділені «традиційні конфесії», на які держава покладає певні завдання в справах підтримки соціальної моралі, врегулювання міжнаціональних конфліктів і взагалі в усіх проблемних соціальних сферах, де виникають кризи та конфлікти. В цій інституційній моделі церква спонукається до соціального служіння та несення відповідальності перед суспільством і державою.Сучасний соціально-політичний профіль міжінституційної взаємодії є сформованим радянською та пострадянською епохами, і фактично спирається на домодерні засади. А якщо так, то влада має визнати, що ефективна взаємодія з церквою є переважно її прерогативою. Сучасна церква як соціальний інститут є соціальним реліктом радянської держави. Саме тому, якщо держава зацікавлена в соціальній модернізації, вона сама має звільнитися від тієї спадщини минулого, яке заганяє церкву в соціальне гетто.Завантаження
Посилання
Bachinin, V.I. Vizantistskaya mentalnost pravoslavnogo duhovenstva [Byzantium mentality of the Orthodox clergy]. Access: http://archipelago.ru/ttt/autos/bachinin/? library =1935 (in Russian).
Veber, M., 1994. Sotsiologiya religii. Tipyi religioznyih soobschestv [Sociology of Religion. Types of religious communities]. Izbrannoe. Obraz obschestva. Yurist, 78-215. Moscow (in Russian).
Garadzha, V.I., 1998. Sotsiologiya religii [Sociology of Religion]. Sotsiologiya v Rossii. Institut sotsiologii RAN, 304-334. Moscow (in Russian).
Dobrenkov, V.I., Kravchenko, A.I. Sotsiologiya, 2000. Sotsialnyie institutyi i protsessyi [Sociology, 2000. Social institutions and processes]. INFRA-M 3. Moscow (in Russian).
Mitrohin, H.A., 2004. Russkaya pravoslavnaya tserkov: sovremennoe sostoyanie i aktualnyie problemyi. [Russian Orthodox Church: current situation and urgent problems]. Novoe literaturnoe obozrenie. Moscow (in Russian).
Religiya i obschestvo. Ocherki religioznoy zhizni sovremennoy Rossii [Religion and Society. Essays on the religious life of modern Russia]. 2002. Letniy sad, Moscow (in Russian).
Sorokin, P.A., 1994. Vliyanie professii na povedenie lyudey i refleksologiya sotsialnyih grupp. II Obschedostupnyiy uchebnik sotsiologii. Stati raznyih let. [Impact of profession on the people’s behavior and social groups’ reflexology. II Public sociology textbook. Articles of different years]. Nauka, 333-355. Moscow (in Russian).
Yakovleva, A.M. Fundamentalizm i modernizm v russkom pravoslavii segodnya [Fundamentalism and Modernism in Russian Orthodoxy today]. Access: http://ec-dejavu.net/o/Orthodoxy-3.html. (in Russian).
Apter, D., 1987. Pereosmyislenie razvitiya: modernizatsii, zavisimosti i postmoderna v politike. [Rethinking Development: Modernization, dependencies and postmodern in politics]. Nyuberi-Park: «Mudrets Publikatsiy», Kaliforniya (in Russian).
Bendiks, R., 1971. Sravnitelnyiy analiz istoricheskih peremen. V. Zapf Teorii sotsialnyih izmeneniy [A comparative analysis of historical changes. W. Zapf Theories of social changes]. «Kipenhoyer i Vitch», 177- 187. Koln (in Russian).
