Концепція «залученості в процес ретрадиціоналізації» як альтернатива подальшого розвитку політики України
Анотація
У контексті дослідження трансформації політичної системи автором була розроблена концепція «залученості в процес ретрадиціоналізаціі», в рамках якої розглядались особливості діяльності президентів України під час їх каденції. За результатами аналізу була вибудувана відповідність політики кожного з президентів певній стратегії. Так, Л. Кравчук обрав стратегію «раціональної залученості», характерною ознакою якої було збереження традиційних цінностей, необхідних на початковому етапі трансформаційного шляху. Стратегія Л. Кучми продовжувала політику свого попередника та відповідала «обмеженій залученості», підкреслювалася спадковість методів ведення політики з часів існування СРСР. Обрання чіткого курсу на всебічну демократизацію та подолання загрози «перспективи політичного застою» стали характерними ознаками стратегії «непримиренності до залученості», використовуваної В. Ющенком. Яка, в свою чергу, виступила в якості альтернативного шляху розвитку держави та відрізнялася від політики попередніх президентів за багатьма параметрами. В. Янукович продовжив політику Л. Кравчука та Л. Кучми й обрав стратегію «повної залученості», що характеризувалася зменшенням демократичних прав і громадянських свобод, що спричинило перетворення «проблемної демократії» в Україні на «гібридний режим». У підсумку автор зазначає, що дослідження динаміки тенденцій ретрадиціоналізації в політичному житті України має важливе значення, оскільки під час трансформаційних перетворень у демократичному напрямку необхідно враховувати різні сценарії розвитку політичних подій та їх можливих наслідків, а також досвід пострадянських країн на шляху «воскресіння» і розвитку «радянських традицій».Завантаження
Посилання
GamanGolutvina O.V. Avtoritarizm razvitija ili avtoritarizm bez razvitija: sud’by modernizacii na postsovetskom prostranstve (Authoritarianism of development or authoritarianism without the development: the fate of modernization in the postSoviet space). – Access: http://www.perspektivy.info/table/avtoritarizm_razvitija_ili_avtoritarizm_bez_razvitija_sudby_modernizacii_na_postsovetskom_prostranstve_20101119.htm (15.11.10). Nazva z ekranu.
Gel’man V.Ja. Postradjans’kі polіtichnі transformacії: nacherki do teorії (PostSoviet Political Transformation: an outline of the theory). Polіtichna dumka, 2010, no. 2, pp. 4552.
Mel’vil’, A.Ju.«Politicheskij atlas sovremennosti»: zamysel i obshhie teoretikometodologicheskie kontury proekta («Political Atlas»: concept and general theoretical and methodological outlines of the project), Polis, 2013, no. 5, pp. 615.
Romanjuk O. Modelі postkomunіstichnih transformacіj (Models of the postcommunist transformation), Polіtichnij menedzhment, 2011, no. 3, pp. 35 50.
Hantington S. Tret’ja volna. Demokratizacija v konce XX veka (The third wave of democratization in the late twentieth century), Moscow, 2003, 368 p.
Cheshkov M. Postsovetskaja Central’naja Azija v treh izmerenijah:tradicionalizacija, periferizacija, globalizacija (PostSoviet Central Asia in three dimensions: traditionalization, peripherization, globalization) [Elektronnij resurs]. – Access: http://www.cac.org/journal/131998/st_02_cheshkov.shtml (27.09.11). Nazva z ekranu.
Levitsky S., Way L. The Rise of Competitive Authoritarianism, Journal of Democracy, 2012, Vol. 13, no. 2, pp. 7889.
O’Donnell G., Schmitter Ph. C. Defining Some Concepts (and Exposing Some Assumptions), Transitions from Authoritarian Rule. Prospects for Democracy, Baltimore: Whitehead, 1986, Vol. 4, pp. 913.
Переглядів анотації: 186 Завантажень PDF: 86