Фармацевтична освіта ХІХ - поч. ХХ ст. на Харківщині: історичний аналіз

Анотація

У статті проведено історичний аналіз становлення фармацевтичної освіти на Харківщині у ХIХ ­ поч. ХХ ст. Відкриття університету саме в Харкові мало велике значення для економічного, культурного, наукового та освітнього розвитку. Університет стояв у витоків усієї вищої освіти Харківщини, став започаткуванням багатьох наук. Розглядається значення Харківського університету, який саме на цьому етапі відігравав роль головного центру підготовки фармацевтичних кадрів на Слобожанщині. Визначено роль відомого вченого В.Н. Каразіна як засновника Харківського університету.Автор розглядає проблему становлення та організації фармацевтичної освіти. Проаналізовано труднощі відкриття та утримання фармацевтичної та хімічної лабораторій. Особливий акцент зроблено на практичному навчанні провізорів на початку ХIХ ст., виділено основні недоліки в цьому напряму підготовки. З’ясовано причини гальмування проведення дослідницької діяльності вченими­фармацевтами та слухачами у лабораторіях, що є невід’ємною складовою при отриманні фундаментальної професійної освіти.Історія розбудови професійної фармацевтичної освіти почалася в 1805 році в Харківському Імператорському університеті. Найбільш продуктивним етапом становлення фармацевтичної освіти є середина ХІХ ст. Значний науковий інтерес представляють протоколи засідань Харківського фармацевтичного товариства, у лавах якого ще з кінця ХІХ століття перебувало чимало відомих харківських фармацевтів – А. Чиріков, М.Валяшко, М. Красовський та інші.На початку XIX ст. в Харківському університеті викладалися фармація і фармакологія, яка тоді була відома під назвою лікарського речовинослів’я. Навчання проводилося для студентів­медиків і становило складову частину медичної освіти. До етапів занепаду науково­дослідної роботи в галузі фармації можна віднести середину ХІХ ст.