Соціоонтологія Хайдеггера в його екзістенційній онтології та феноменології

  • Je. V. Rahmaylov Житомирський державний університет імені І.Я. Франка
Ключові слова: соціоонтологія, екзістенціалістська онтологія, філософія історії, соціальна філософія, Хайдеггер

Анотація

У результаті проведеного в статті дослідження засад соціоонтології М. Гайдеггера можна зробити декілька висновків. Подолання метафізики реалізується автором далеко не в останню чергу за рахунок побудови автентичної суб’єктності як амбівалентної, себто як скінченно­релятивної і, в той же час, ­ абсолютно­нескінченної. Здійснюючи германоцентричну критику всіх версій метафізики,  Гайдеггер виступає в якості апологета німецької соціальності у філософії. Кінець гуманістичного саморозуміння людини в її універсалістсько­космополітичному образі неминуче розкривається в приховано­соціологізованій онтології, яку обґрунтував Гайдеггер.Здійснене автором «подолання метафізики» являє собою саморозкриття суті соціологосу, дозволяючи зрозуміти філософський дискурс як квазісоціологію. З іншого боку, в гайдеггерівському «Бутті і часі», за слушним зауваженням В. Молчанова,  практично немає «ти», «іншого», тоді як знання про іншого є дорефлексивним та безперервним, на відміну від знання про самого себе. «Інші», які займають роль центру соціальності у підтримці соціальної реальності «життєвого світу», являють собою один з модусів Dasein. Філософія «Буття і часу» містить у собі пошук істинної природи людини, яка вбачає в його відкритості, хоча людське існування є поміщеним в контекст соціального порядку, управління і стабільності.

Завантаження

Дані завантаження ще не доступні.

Біографія автора

Je. V. Rahmaylov, Житомирський державний університет імені І.Я. Франка
аспірант

Посилання

Gajdenko P.P. Jekzistencializm i problema kul’tury (Kritika filosofii M. Hajdeggera). Moscwa, 1963, 211 р.

Berger P., Lukmai T. Social’noe konstruirovanie real’nosti. Moscwa, Al’ta, 1995, 208 p.

Gusserl’, Je. Ideja fenomenologii. SPb, Gumanitarnaja Akademija, 2006, 224 p.

Gusserl’, Je. Intencional’nye predmety. Logos, 2001, no. 5/6 (31), pp. 135­164.

Gusserl’, Je. Kartezianskie meditacii. Moscwa, DIK, 2001, 141 s.

Gusserl’, Je. Kartezianskie razmyshlenija. SPb, Nauka, 1998, 315 p.

Gusserl’, Je. Krizis evropejskih nauk i transcendental’naja fenomenologija. SPb, : Vladimir Dal’, 2004, 398 p.

Nicshe F. Volja k vlasti. Opyt pereocenki vseh cennostej. Moscwa, Logos, 1995, 312 p.

Nicshe F. O pol’ze i vrede istorii dlja zhizni. // Nicshe F. Sochinenija, vol.1. Moscwa, Nauka, 1990, 233 p.

Mihajlov I.A. Rannij Hajdegger. Moscwa, Ad Marginem, 1999, 224p.

Molchanov V.I. Cogito. Sintez i sub#ektivizm. //V.I. Molchanov. Voprosy filosofii. Moscwa, Izd­vo MGU, 1996, no.10, pp.88­96.

Motroshilova, N.V. Raboty raznyh let: izbrannye stat’i i jesse. Moscwa, «Fenomenologija ­ Germenevtika», 2005; 576 p.

Hajdegger M. Raboty i razmyshlenija raznyh let Moscwa, Gnozis,1993, 321p.

Hajdegger M. Vremja i bytie: Stat’i i vystuplenija. Moscwa, Respublika, 1993, 448p.

Adorno T.W. Jargon der Eigentlichkeit. Frankfurt, a. M, 1964.

Bernstein , R. Heidegger on Humanism. Illinois, 1978.

Habermas J. The Philosophical Discours of Modernity. Cambridge, Cambridge­Univ.Press, 1987.

Haag К.­Н. Kritik der Neuren Ontologie. Stuttgart, Dorn­Verlag, 1960.

Blumberg H. The Legitimacy of the Modern Age. Cambridge, Cambridge­Univ.Press, 1983.

Dallmair F. Ontology of Freedom: Heidegger and Political Philosophy. Chicago, Faster, 1973.

Caputo J. Radical Hermeneutics. London, New­York, Sage, 1981.

Опубліковано
2014-06-18
Як цитувати
Rahmaylov, J. V. (2014). Соціоонтологія Хайдеггера в його екзістенційній онтології та феноменології. Науково-теоретичний альманах Грані, 17(7), 47-51. вилучено із https://grani.org.ua/index.php/journal/article/view/568
Розділ
ФІЛОСОФІЯ