Нарис історії Придніпровської залізниці (1920 – 1940 рр.)

Анотація

У статті підкреслено значення залізничного транспорту для економічного, соціального та культурного розвитку регіону. Вивчено головні проблеми розбудови Придніпровської залізниці у міжвоєнний період. До таких слід віднести неспроможність повною мірою забезпечити перевезення усіх промислових вантажів і велику аварійність через поганий стан колійного господарства, застарілість і несправність паровозів і вагонів, слабкість матеріально­технічної бази та нестачу кваліфікованих кадрів.Розглянуто заходи радянської влади спрямовані на оптимізацію роботи залізниці. Від 1935 року активізувався процес її реконструювання, було частково оновлено паровозний і вагонний парки, механізовано ряд вантажно­розвантажувальних робіт, розширено залізничні вузли, збудовано нові мости, сортувальні станції, паровозні депо і вагоноремонтні пункти, прокладено кілометри колій. Вдалося покращити основні показники роботи залізниці.В статті виокремлено методи, які застосовувалися комуністичною партією і урядом задля пришвидшення і підвищення якості роботи залізничників: моральне стимулювання, розгортання соціалістичного змагання передовиків і новаторів, схвалення стахановсько­кривоносівського руху, а також матеріальне заохочення працівників, підвищення заробітної плати, преміювання кращих трудових колективів. За матеріалами газети «Стальная магістраль» авторами статті зафіксовано наявність таких недоліків у роботі залізниці, як порушення графіка руху потягів, невиконання плану вантажних робіт, несправність вагонів, низька якість ремонтних робіт, чисельність аварій тощо. Також на підставі газетних публікацій зроблено висновок про незадовільне соціально­побутове становище працівників залізниці, погані умови життя, недостатність і поганий санітарний стан гуртожитків і їдалень.