Науковий та релігійний дискурси у методології філософсько-освітнього дослідження феномена духовності
Анотація
У відносинах релігії та науки можна умовно виділити чотири періоди: синкретичний античний, коли вони не були відокремлені одне від одного; середньовічний, що характеризувався підпорядкуванням науки релігії; модерністський постмодерністський, коли наука, взявши реванш, здавалося, здатна була вирішити всі проблеми; нині виникає період, який можна умовно назвати органічним. Він формально подібний античному і характеризується взаємодоповнюючою взаємодією релігії та науки. І не в останню чергу тому, що і науці, і релігії властиве дещо спільне. Поперше, це можливість раціонально довести буття Бога. Подруге, релігія ампліфікує принцип раціональності, дає можливість побачити за фізичними метафізичні причини явищ і подій, що відбуваються в світі. Потретє, сама віра в Бога розкриває перед свідомістю людини піднесені ідеальні горизонти, духовні перспективи, які дають людині новий погляд на матеріальні явища, привчають бачити в іманентному трансцендентне, за фізичною плоттю духовне. Застосовність принципу синтезу наукових та трансцендентнорелігійних підходів для дослідження духовності виглядає цілком обгрунтовано. Як наука, так і ще більшою мірою релігія змінюють людину та її духовний світ, роблять сприйняття світу людиною більш диференційованим, а мислення більш універсальним і концептуальним. І релігія, і наука пред’являють до особистості людини, її духовних якостей високі вимоги. Проте при цьому пріоритет все ж таки потрібно визнати за підходами релігійнотрансцендентального напряму, оскількі наука дисциплінує і розвиває розум, а релігія – духовний світ людини.Завантаження
Посилання
Avramenko A. «Duhovnost» v rossiyskoy provintsii («Spirituality» in the Russian province). Sotsiologiya vlasti, 2005, no. 1, рр. 84100.
Grigoryan E. Bog i nauka (God and science). Mir nravstvennosti, 2003, no. 5, pp. 712.
Kozlowski P. Kultura postmoderna (Postmodern Culture), Moscow, 1997, 246 р.
Razin A. Duhovnost: suschnost, mesto v obschestve, puti dostizheniya (Spirituality: the nature, place in society, towards). Vestnik Udmurtskogo universiteta, 2007, no. 3, рр. 171176.
Romanovskaya V.B. Duhovnost i pravosoznanie (sootnoshenie fenomenov) (Spirituality and sense of justice (the ratio of the phenomena)), Vestnik Nizhegorodskogo universiteta im. N. I. Lobachevskogo, 2001, no. 1, рр. 161169.
Romashov A. Buduschee edinstva religii i nauki (Future unity of religion and science), Mir nravstvennosti, 2003, no. 5, pp. 1319.
Rossiya. Duhovnoe vozrozhdenie (Russia. Spiritual rebirth). Moscow, 1999, 320 р.
Solovtsova I.A. Duhovnost i nravstvennost kak osnovopolagayuschie kategorii duhovnogo vospitaniya (Spirituality and morality as fundamental categories of spiritual education), Izvestiya Volgogradskogo gosudarstvennogo pedagogicheskogo universiteta, 2006, no. 1, рр. 113116.
Stepanova I. N., Shalyutyn S. M. Duhovnost lychnosty kak problema fylosofyy obrazovanyya (Spiritual of personality as the problem of Philosophy of Education). Vestnyk Tyumenskoho gosudarstvennogo Universitа, 2006, no. 2, рр. 99107.
Tkachenko O. Duhovnist tradytsiyi: socialfilosofskyy analiz: avtoref. dys. kand. filos. nauk. (Spiritual traditions: social and philosophical analysis: Abstract dis. ... candidate of philosophical sciences. 09.00.03), Kiyv, 2010, 19 p.
