Когнітивність в аспекті самопізнання і пізнання інших: інтуїція, прозорливість як прояв розуму і якостей лідера. Поява філософії як результат і культурний конструкт-чинник розвитку мозку людини в еволюційному ланцюгу розвитку мозку людини

Анотація

Предметно­специфічні «інтелекти» більш­менш відповідають когнітивним змінним, що систематично вивчаються фахівцями з когнітивної нейронауки. Культурні і освітні чинники поза сумнівом грають роль в оцінці «розуму», але існують фундаментальні культурні інваріанти «розуму», які сприймаються схожим чином в кожному суспільстві, так само як такі інваріанти існують для фізичної краси. Що є мозковими структурами, індивідуальні варіації яких визначають ці глобальні риси? Рейтинги «розуму» краще всього корелюватимуть з функціями, що управляють лобовими долями. У схемі «множинного інтелекту» інтелект, що саме управляє, є тим, що ми інтуїтивно розпізнаємо як «володіння розумом». Здатність сформувати внутрішнє уявлення про душу іншої особи пов’язана з іншою фундаментальною когнітивною здатністю: поняттям самосвідомості і диференціацією Я­не­Я. Самосвідомість фундаментальна для нашого психічного життя і, ймовірно, без нього не існує складної когнітивної діяльності. Проте наукові дані свідчать, що самосвідомість з’являється в ході еволюції пізно і пов’язана з розвитком лобових доль. Отже, самосвідомість з’являється як когнітивна здатність і практика, які пов’язані з еволюційним ступенем розвитку людини.