Державна політика історичної пам’яті як чинник консолідації українського суспільства
Анотація
Розглянуто особливості реалізації державної політики історичної пам’яті як чинника консолідації українського суспільства. В Україні акцентування на розбіжностях у ставленні до трагічних сторінок минулого (голодомор, український визвольний рух) призвело до загострення суспільних конфліктів, поглибило лінії розколів та протистоянь у суспільстві. Наголошується, що політичний контекст національної пам’яті не є лише контекстом внутрішньополітичної боротьби, він поширюється на міждержавні відносини, впливає на прикордонну співпрацю. Доведено, що політика пам’яті має бути скерована на збереження суспільної стабільності, повинна сприяти пошуку інтегративних компонентів суспільного розвитку, знімати з порядку денного надмірну політизацію історичних подій та попереджати загострення суспільних протиріч, узгоджувати регіональне бачення історичного минулого із загальнонаціональним. Із розвитком інформаційних та комунікативних технологій «управління історичною пам’яттю» стає невід’ємною складовою політичного менеджменту, потужним засобом впливу на масову свідомість, інструментом легітимізації державних та наддержавних утворень. Зазначається, що ставлення суспільства до подій та постатей минулого часто змінюється, найчастіше спільноти коригують своє ставлення для того, щоб мати можливість опертися на нього у вирішенні актуальних завдань сьогодення або реалізації проектів на майбутнє. Колективні уявлення про ключові історичні події слугують основою групової ідентичності і дозволяють членам цієї групи відрізняти себе від інших, позиціонувати себе за принципом «свій/чужий». Наголошується на важливій ролі та функціях політики пам’яті, яка здатна як сприяти консолідації суспільства навколо загальнозначущих історичних подій, так і збільшити розкол суспільства. Визначаються недоліки та перспективи покращення державного управління у цій сфері.Завантаження
Посилання
Gryczak Ya. Lviv maye prodovzhyty prymyrennya, aby ne staty naczzviryncem (Lviv must to continue reconciliation not to become the national menagerie). Regime to access: http://zik.ua/ua/news/2011/06/23/ 294998.
Zernij Yu.Istorychna pamyat yak obyekt derzhavnoyi polityky (Historical memory as the object of public policy).Strategichni priorytety.2007, No. 1, pp. 7176.
Kresina I. Etnosy, etnichni grupy, naciyi. Suchasna etnopolityka.Spryyannya poshyrennyu tolerantnosti u polietnichnomu suspilstvi (Ethnos, ethnic groups, nations.A modern ethnopolitics).Kyiv, 2002. 72 – 93 p.
Kultura istorychnoyi pamyati: yevropeyskyy ta ukrayinskyy dosvid (The culture of historical memory : European and Ukrainian experience ) – Kyiv, 2013, 600 р.
Panchuk M., Yevtux V., Vojnalovych V. Etnopolitychni procesy v Ukrayini: regionalni osoblyvosti: monografiya (Ethnopolitical processes in Ukraine: regional features: monograph). Kyiv , 396 p.
Proekt Kontseptsiyi humanitarnoho rozvytku Ukrayiny na period do 2020 roku (The project of Conception of humanitarian development of Ukraine on a period till 2020). Stratehichni priorytety .2009, No. 3 (12),
pp.1130.
Nagorna L.P. Istorychna pamyat: teoriyi, dyskursy, refleksiyi (Historical memory: theories, discourses, reflections). Kyiv, 2012, 328 p.
Nora Pyer. Teperishnye, naciya, pamyat (Present, nation, memory).Kiev, 2014, 272 p.
Tregub O. Istorychna pamyat yak zasib mobilizaciyi nacionalnoyi svidomosti (Historical memory as a methods of national consciousness mobilization). Magistsrium.Politychni studiyi.Vol. 31, pp. 2529.
Shapoval I. Polityka pamyati v suchasnij Ukrayini. Materialy dopovidi na Mizhnarodnij naukovij konferenciyi «Geopolityka, prymyrennya ta pamyat, 46 grudnya 2008 (The politics of memory in the modern Ukraine. Materials of lecture at the International scientific conference of «Geopolitics, reconciliation and memory», December, 46, 2008). Regime to access: http://khpg.org/index.php?id=1230112797.
Переглядів анотації: 196 Завантажень PDF: 254
