Цінність як поняття: теоретичні основи

Анотація

Нині ціннісна мотивація багатьох суспільних процесів і пошуки перспектив культурного розвитку сучасного українського суспільства нерозривно пов’язуються з інтенсивною філософською розробкою аксіологічної проблематики. Універсальність ціннісного відношення та проникненість ним людського життя взагалі є однією з причин розмитості поняття «цінність» у філософії. І хоча воно, на перший погляд, здається зрозумілим інтуїтивно, цінність приховує буттєву глибину, зумовлює значну складність її аналізу та обґрунтування. Приходячи у світ, який вже існує, людина сприймає і осягає умови власного існування, яке відбувається не просто через матеріальну діяльність, а саме через ціннісно­матеріальну діяльність, де ціннісне і матеріальне існують у взаємозалежності. Будь­яка матеріальна дія людини пронизується певним ціннісним відношенням як до об’єкта, на який спрямована ця дія, так і до самої дії. Ціннісне відношення не може виникнути і проявитися у відриві від матеріальної дії. Вони існують в органічній цілісності, в якій одне передбачає інше. Хоч цінність і завжди пов’язана з предметом речового світу і думкою, її не можна ототожнювати з реальними предметами. Вона являється чуттєво­ідеальною цілісністю і виражає людське відношення до предмета. Цінність знаходиться на межі матеріального та ідеального і об’єднує їх у якісно іншу «річ», тому необхідно розрізняти матеріальні та духовні аспекти вираження ціннісного відношення. Щодо матеріального відношення цінності, то це вираження утилітарних відносин, що беруться в їхній сукупності. Духовне вираження ціннісного відношення проявляється і закріплюється в етичних та сакральних формах суспільної свідомості через «абсолютні», «вищі» та «загальнолюдські» цінності. Цінність – це вираження лише людського способу життя.