Ставлення української лівиці Галичини до інституцій церкви та релігії (кінець ХІХ ст. – перша третина ХХ ст.)
Анотація
У статті охарактеризовано ставлення українських лівих партій до церкви та релігії наприкінці ХІХ ст. – першої третини ХХ ст. Українська лівиця в Галичині – це особливий феномен українського руху в зазначений період. Вона істотно відрізнялася від подібного політичного табору на Наддніпрянщині. Передусім, вона швидше оформилася організаційно, ґрунтовніше використовувала у політичній практиці європейські традиції лівого руху, виразно визначала соборницькі прагнення українців. Водночас лівим Галичини і Наддніпрянщини були притаманні виступи за збільшення рівня соціальної справедливості, політичного, релігійного, національного рівноправ’я, демократизацію виборчого права тощо. Наприкінці ХІХ століття партії лівого спектра пережили період ідеологічного становлення, пошуку базових векторів діяльності. Вони різнилися чисельністю, ідеологією, національним складом, територією, на яку поширювали діяльність. Саме у цей період українська лівиця Галичини виробила власні погляди щодо релігії та церкви, що відображено у партійних програмах, теоретичній спадщині визначних представників соціалістичних та комуністичних партій. У міжвоєнний період ХХ ст. представники лівих політичних партій Західної України надалі критично і негативно ставилися до інституту церкви і релігії, проте, зважаючи на високу релігійність місцевого населення, були змушені адаптувати програмні принципи до реалій часу. У цей період існували також суттєві відмінності між соціалістами і комуністами. Перші критикували релігійні догми виходячи з національних принципів (критика «польського костелу», угодовства окремих грекокатолицьких єпископів тощо), другі керувалися працями класиків марксизмуленінізму, які взагалі заперечували необхідність релігійності суспільства. У статті відзначено, що найнепримиреннішу позицію до церкви та релігії займали представники комуністичних сил, які, здебільшого, сповідували атеїстичні переконання, боролися за поглиблення марксистського світогляду серед населення регіону. Незважаючи на те, що декларативно комуністи проголошували релігію приватною справою, наголошували, що кожен повинен бути цілком вільний у тому, щоб сповідувати яку завгодно релігію або не визнавати ніякої релігії, на практиці члени КПСГ, КПЗУ боролися за поширення атеїстичного світогляду. Висока релігійність населення Західної України, незначні впливи комуністичних сил на суспільнополітичні процеси не дозволили КПЗУ, СельРобу реалізувати програмні положення у церковнорелігійній сфері. До того ж, церква також поборювала поширення комуністичних ідей у Галичині. Розглянуто ставлення соціалістів до церкви та релігії. Зауважено, що загалом, незважаючи на своє попівське походження, представники радикалів та соціалдемократів ставилися до духовенства доволі критично. Останні, зокрема, вважали церкву «найбільшим, натуральним ворогом всякої вільної думки, поступу». Соціалдемократи звинувачували церкву у «придушенні національних почуттів» не лише галицького люду загалом, а й молодого патріотичного духовенства. У міжвоєнний період ХХ ст. соціалдемократи підпали під вплив комуністичних ідей, що вплинуло на зміну ідеологічної платформи партії у церковнорелігійному питанні. Радикали у своїй практичній діяльності використовували теоретичні напрацювання І. Франка, який гостро критикував галицьке духовенство. Проте УРП дистанціонувалася від церковної проблематики, наголошуючи, що її електорат сам вибиратиме як ставитися до церковних інституцій та загалом релігії. Соціалістичнорадикальна партія продовжила лінію УРП, проте трансформувала національнокультурну програму до вимог часу. Перебуваючи в умовах політичної системи Другої Речі Посполитої, УСРП розглядала церкву як один із засобів національного усвідомлення населення, виступала проти ліквідації православних храмів, збільшення церковного землеволодіння, наголошувала на необхідності відокремлення церкви від держави. Попри, інколи, відверто помилкові судження, теоретична спадщина і практична діяльність української лівиці Галичини від кінця XIX i в першій третині ХХ століття у церковнорелігійній сфері залишаються актуальними і повчальними.Завантаження
Посилання
Bachyns’kyy Yu. Hl’ossy (Hlossy). – L’viv : naklad. red. «Iskry», 1904. – 142 р.
Bachyns’kyy Yu. Ukrayina irredenta (Ukraine irredenta). – Berlin : Vydvo Ukrayins’koyi Molodi. – 1924. – XXVI + 237 р.
Behey I. Yulian Bachyns’kyy: sotsialdemokrat i derzhavnyk (Julian Ermakov, social democrat and statesman). – Kyyiv, 2001. – 256 р.
V im»ya vlasnoyi syly i voli (In the name of their own strength and will) // Hromads’kyy holos. – 1930. – 6 veresnya. – Р. 1.
Vasyuta I. Politychna istoriya Zakhidnoyi Ukrayiny (1918 – 1939) (Political History of Western Ukraine (1918 1939)). – L’viv, 2006. – 312 р.
Viz i pereviz. UPP i dukhovenstvo (Woz and transported. SCP and clergy) // Pratsya. – 1928. – 8 kvitnya. – Р. 1.
Vladyky svoye, a svyashchenyky svoye (His Bishop and his priests) // Pratsya. – 1928. – 26 lyutoho. – Р. 1.
Hey, do shkoly, shkolyari! (Hey, school, school!) // Pratsya. – 1928. – 26 serpnya. – Р. 1.
Horbachyk O. Hromads’kopolitychna ta naukova diyal’nist’ Matviya Stakhiva (1895–1978) (Sociopolitical and scientific activity Stakhiv Matthew (18951978)). – Ostroh, 2013. – 19 р.
Dukhovenstvo i Ukrayina (Clergy and Ukraine) // Hromads’kyy holos. – 1923. – Part 7–8. – Р. 3.
Zhernokleyev O. Natsional’ni sektsiyi avstriys’koyi sotsialdemokratiyi v Halychyni y na Bukovyni (1890–1918 rr.) (The national sections of the Austrian SocialDemocracy in Galicia and Bukovina (18901918 gg.)). – IvanoFrankivs’k : VDV TsIT, 2006. – 536 р.
Zashkil’nyak L. UkrayinaPol’shcha v KhKh stolitti: vid konfliktiv do porozuminnya / Leonid Zashkil’nyak (UkrainePoland in the twentieth century: from conflict to reconciliation) // Ukrayina: kul’turna spadshchyna, natsional’na svidomist’, derzhavnist’. – Vyp.17. – L’viv, 2008. – Р.13–18.
Klerykaly i «Ridna Shkola» (Clerics and «Mother School.»)// Hromads’kyy holos. – 1927. – Part 65. – Р. 2.
Kobers’kyy K. Za yednist’ u trudovomu narodi (For the unity of working people). L’viv: Nakladom vydavnychoyi kooperatyvy «Hromada», 1928. – 24 р.
Kobers’kyy K. Natsional’na ideya. Zvidky vona vzyalasya i do choho zmahaye K. Kobers’kyy, V. Levyns’kyy (The national idea. Where it came from and what Koberskyy Fight K., W. Lewinski). – L’viv: Nakladom «Samoosvity», 1937. – 33 р.
Krasivs’kyy O. Halychyna u pershiy chverti XX st. Problemy pol’s’koukrayins’kykh stosunkiv (Galicia in the first quarter of the XX century. Problems of PolishUkrainian relations). – L’viv, 2000. – 416 р.
Lenin V. Sotsializm i relihiya (Socialism and religion) // Povne zibrannya tvoriv. – Vol. 12. – K.: Politvydav Ukrayiny, 1970. – 539 р.
M. S. 950littya khrystiyanstva Ukrayiny (950th anniversary hrystiyanstva Ukraine) // Hromads’kyy holos. – 1938. – 2 lypnya. – Р. 2.
M.S. Vira u velych natsiyi (Faith in the greatness of the nation) // Hromads’kyy holos. – 1937. – 1 travnya. – Р.2.
M.S. Pomich u nas (Pomich here) // Hromads’kyy holos. – 1938. – 28 zhovtnya. – Р.2.
Makukh I. Na narodniy sluzhbi. Spohady (At the national service. Memories). – Ditroyt, 1958. – 423 р.
Pylypiv I. HrekoKatolyts’ka Tserkva v suspil’nopolitychnomu zhytti Halychyny (1918–1939)(Greek Catholic Church in the political life of Galicia (19181939)). – Ternopil’, 2011. – 440 р.
Relihiyna borot’ba (The religious struggle) // Pratsya. – 1928. – 30 veresnya. – Р. 1.
Relihiyne zamishannya na Volyni (Religious confusion in Volyn)// Hromads’kyy holos. – 1934. – Part 21. – Р. 6.
Franko I. Radykaly i popy (Radicals and priests) // Hromads’kyy holos. – 1925. – Part. 39. – Р. 4.
Franko I. Radykaly i relihiya (Radicals and religion) // Hromads’kyy holos. – 1925. – Part. 34. – Р. 4.
TsDAHO Ukrayiny (Central State Archive of Public Organizations of Ukraine), f. 6, op. 1, spr. 94.
Shvahulyak M. Pol’s’koukrayins’ka konfrontatsiya na zlami 20–30kh rokiv XX st.: problemy istoriohrafiyi (PolishUkrainian confrontation at the turn of 2030ies of XX century .: historiography problems) // Problemy slov»yanoznavstva. Mizhvidomchyy naukovyy zbirnyk. – L’viv, 1996. – Vyp.48. – Р.53–62.
Yurodyvyy. Slovo pravdy o nashykh politychnykh partiyakh (Word of the truth of our politychnyh parties) // Buduchnist’. – 1899. –Part 8. – Р. 5–6.
Brzoza Cz. Ukraincy w izbach ustawodawczych Drugiej Rzeczypospolitej / Czeslaw Brzoza // Ukraiskie tradycje parlamentarne. XIX–XX wiek. – Krakw, 2006. – Р.185–208.
Gos Akcji Katolickiej archidiecezji Lwowskiej. – Rok ІІІ. – Padziernik – grudzie. – Lww, 1937.
Mdrzecki W. Druga Rzeczpospolita w historiografii polskiej po 1989 roku / Wodzimerz Mdrzecki // Historycy Polscy i Ukraiscy wobec problemw XX wieku. – Krakow, 2000. – Р. 11–20.
Szumio M. Antoni Wasynczuk (1885–1935). Ukrainski dzialacz narodowy i polityk / Mirosaw Szumio. – Lublin, 2006. – 147 р.
Tomczyk R. Ukraiska Partia Radykalna w II Rzeczypospolitej. 1918–1926 / Ryszard Tomczyk. – Szczecin, 2007. – 284 р.
Wobec nowego hasa // Gos Akcji Katolickiej archidiecezji Lwowskiej. – Rok IV. – Stycze. – Lww, 1938. – Р. 11.
Zaporowski Z. Sejm Rzeczypospolitej Polskiej 1919–1939. Dzialalnoc posow, paramentarne koncepcje Jozefa Pilsudskiego, mniejszoci narodowe / Zbigniew Zaporowski. – Lublin, 1992. – 265 р.
Переглядів анотації: 209 Завантажень PDF: 120
