Хто підтримує тих, хто підтримує? Резильєнтність персоналу та репутаційна стійкість організацій-надавачів соціальних послуг у воєнний час

Мар’яна Школяр; Лариса Климанська

doi:10.15421/1726158

Автор(и)

Школяр Мар’яна Національний університет «Львівська політехніка» (Львів, Україна) https://orcid.org/0000-0003-1890-2363
Климанська Лариса Національний університет «Львівська політехніка» (Львів, Україна) https://orcid.org/0000-0002-3693-7503

DOI:

https://doi.org/10.15421/1726158

Ключові слова:

організація, надавачі соціальних послуг, резильєнтність, управління людськими ресурсами, вигорання, репутаційний менеджмент, Україна

Анотація

Актуальність. Надавачі соціальних послуг опинилися в епіцентрі воєнної кризи: вони мають забезпечувати підтримку багатьом вразливим групам – ВПО, учасникам бойових дій, сім’ям загиблих та іншим – і водночас самі функціонують в умовах кадрового дефіциту, ресурсного виснаження та інформаційних атак на довіру до соціальних інституцій. Системне дослідження цього протиріччя залишається прогалиною в соціології організацій. Мета – концептуалізувати організацію-надавача соціальних послуг як відкриту соціально-економічну систему та обґрунтувати механізм взаємодії, у якому організаційна резильєнтність, управління людськими ресурсами та репутаційний менеджмент утворюють єдиний рекурсивний контур, здатний до функціонального самовідтворення в умовах тривалого воєнного конфлікту. Результати. Доведено, що кадрові проблеми, організаційна ефективність і репутація є взаємообумовленими елементами організаційної системи. З'ясовано, що стан людського ресурсу є одночасно ключовим механізмом і найбільшою вразливістю системи, оскільки травми війни актуальні не лише для клієнтів, а й для фахівців допомагаючих професій, що стикаються з феноменом вторинної травматизації та вигорання. Це є одночасно кадровою та репутаційною загрозою: деградація реляційної якості контакту між виснаженим фахівцем і клієнтом прямо конвертується у підрив стейкхолдерської довіри і зниження репутації організації.Висновки. Розрив деструктивної спіралі виснаження можливий лише за умови синхронного управлінського впливу на всі рівні резильєнтності: на мікрорівні (розвиток індивідуальної стійкості фахівців), на мезорівні (упровадження реальної супервізії й гнучких протоколів) та на макрорівні (удосконалення нормативно-правової бази). Обґрунтовано, що сучасні нормативні рамки є необхідним, але недостатнім інструментом, оскільки примусовий ізоморфізм перетворюється на реальну зміну культури лише тоді, коли підкріплюється зразками успішних організаційних практик і реальними механізмами підтримки стандарту з боку профільних асоціацій і академічних спільнот.

Завантаження

Дані завантаження ще не доступні.

Біографії авторів

Школяр Мар’яна, Національний університет «Львівська політехніка» (Львів, Україна)

Ph.D., Assoc. Prof.

Климанська Лариса, Національний університет «Львівська політехніка» (Львів, Україна)

Dr.Sc., Full Prof

Посилання

БІБЛІОГРАФІЧНІ ПОСИЛАННЯ

Байдарова, О. (2026). Супервізійна підтримка професійної резильєнтності соціального працівника: Порівняльний огляд моделей. Соціальна робота та соціальна освіта, 2(17). https://doi.org/10.31499/2618-0715.2(17).2026.360897

Берталанфі, Л. фон. (2018). Загальна теорія систем: Основи, розвиток, застосування (пер. з англ.). Університетська книга. (Оригінальна праця опублікована 1968 р.)

Боліла, С. Ю. (2025). Репутаційний менеджмент в умовах трансформацій та військових викликів: Стан та перспективи. Таврійський науковий вісник. Серія: Економіка, (24), 221–229. https://doi.org/10.32782/2708-0366/2025.24.23

Гладков, К. Ю. (2026). Недержавні організації як суб’єкти надання соціальних послуг в Україні: Інституційно-правові засади та практика реалізації. Публічне управління та соціальна робота, (1), 75–81. https://doi.org/10.32782/3041-1319/2026-1-10

Жосан, Г. В., & Кириченко, Н. В. (2019). Визначення місця формальних організацій в теорії бірюзових організацій. Вчені записки Університету «КРОК», 2(54), 17–31. https://doi.org/10.31732/2663-2209-2019-53-17-31

Завербний, А., & Налутка, П. (2024). Роль репутаційного менеджменту для підприємства під час кризових ситуацій: Стратегія інформаційної війни. Економіка та суспільство, (62). https://doi.org/10.32782/2524-0072/2024-62-96

Кабінет Міністрів України. (2025, 30 червня). Міністерство соціальної політики змінює сферу соціальних послуг. Урядовий портал

Кабінет Міністрів України. (2026a). Деякі питання організації надання соціальних послуг: Постанова Кабінету Міністрів України від 14 січня 2026 р. № 64. Законодавство України

Кабінет Міністрів України. (2026b). Питання сертифікації та безперервного професійного розвитку фахівців у сфері психічного здоров’я: Постанова Кабінету Міністрів України від 4 березня 2026 р. № 288. Законодавство України

Лабораторія законодавчих ініціатив. (2025). Соціальні послуги в умовах війни: Нові зміни та виклики. Лабораторія законодавчих ініціатив

Любарець, В., Гриньків, А., & Панюшкін, Є. (2025). Соціальна резильєнтність як стратегічний принцип трансформації системи соціальних послуг в Україні. Ввічливість. Humanitas, (4), 183–193. https://doi.org/10.32782/humanitas/2025.4.24

Міжнародна організація з міграції. (2026). Звіт про внутрішнє переміщення в Україні: Раунд 22, січень 2026 р.IOM Displacement Tracking Matrix

Семигіна, Т. В. (2025). Соціальна робота в Україні: Професія у вирі війни та змін. У Розвиток науки та освіти в умовах трансформаційних процесів (с. 82).

Семигіна, Т. В., & Столярик, О. Ю. (2026). Професійна життєстійкість соціальних працівників: Емпіричне дослідження та матрична модель. Публічне управління та соціальна робота, (1), 210–217. https://doi.org/10.32782/3041-1319/2026-1-29

Слозанська, Г., & Шульга, Ю. (2024). Ведення випадку у роботі з внутрішньо переміщеними особами: Досвід комунальних і недержавних організацій України. Social Work and Education, 11(2), 249–268. https://doi.org/10.25128/2520-6230.24.2.7

Терлига, О. (2024). Профілактика професійного вигорання соціальних працівників в територіальних центрах соціального обслуговування. Вісник ПДТУ. Серія: Соціально-гуманітарні науки та публічне адміністрування, 1(12). https://doi.org/10.31498/2617-2038.2024.12.320590

УНІАН. (2025). Яка кількість УБД в Україні – учасників бойових дій вже понад 1,3 мільйона осіб. УНІАН

УЦИПР. (2026). Аналіз постанови КМУ «Деякі питання організації надання соціальних послуг» від 14.01.2026 № 64. Аналітичний документ

Хаджирадієва, С., & Тодорова, М. (2023). Актуалізація проблем психосоціальної допомоги населенню України в умовах війни. Публічне управління та регіональний розвиток, (19), 199–219. https://doi.org/10.34132/pard2023.19.10

Daft, R. L. (2020). Organization theory and design (13th ed.). Cengage Learning.

DiMaggio, P. J., & Powell, W. W. (1983). The iron cage revisited: Institutional isomorphism and collective rationality in organizational fields. American Sociological Review, 48(2), 147–160. https://doi.org/10.2307/2095101

Donaldson, L. (2001). The contingency theory of organizations. SAGE Publications. https://doi.org/10.4135/9781452229249

Duchek, S. (2020). Organizational resilience: A capability-based conceptualization. Business Research, 13, 215–246. https://doi.org/10.1007/s40685-019-0085-7

Fombrun, C. J. (1996). Reputation: Realizing value from the corporate image. Harvard Business School Press.

Fombrun, C. J., & Shanley, M. (1990). What’s in a name? Reputation building and corporate strategy. Academy of Management Journal, 33(2), 233–258. https://doi.org/10.2307/256324

Freeman, R. E. (2010). Strategic management: A stakeholder approach. Cambridge University Press. (Original work published 1984)

Georgescu, I., Bocean, C. G., Vărzaru, A. A., Rotea, C. C., Mangra, M. G., & Mangra, G. I. (2024). Enhancing organizational resilience: The transformative influence of strategic human resource management practices and organizational culture. Sustainability, 16(10), Article 4315. https://doi.org/10.3390/su16104315

Grant, L., & Kinman, G. (2014). Emotional resilience in the helping professions and how it can be enhanced. Health and Social Care Education, 3(1), 23–34. https://doi.org/10.11120/hsce.2014.00040

Handley, K. L. (2024). Accountability and social impact evaluation in a small NPO: Stakeholder ambiguity, networks and trust. Accounting, Auditing & Accountability Journal, 38(9). https://doi.org/10.1108/AAAJ-09-2023-6700

Holland, J. H. (1992). Adaptation in natural and artificial systems. MIT Press.

Hollands, L., Haensse, L., & Lin-Hi, N. (2024). The how and why of organizational resilience: A mixed-methods study on facilitators and consequences of organizational resilience throughout a crisis. Business & Society. https://doi.org/10.1177/00218863231165785

Lengnick-Hall, C. A., Beck, T. E., & Lengnick-Hall, M. L. (2011). Developing a capacity for organizational resilience through strategic human resource management. Human Resource Management Review, 21(3), 243–255. https://doi.org/10.1016/j.hrmr.2010.07.001

Luhmann, N. (1995). Social systems (J. Bednarz Jr. & D. Baecker, Trans.). Stanford University Press. (Original work published 1984)

Mohd Sofian, F. N. R., Abdullah, K. H., & Mohd-Sabrun, I. (2023). Research on corporate reputation: A bibliometric review of 43 years (1977–2020). International Journal of Information Science and Management, 21(2), 31–54. https://doi.org/10.22034/ijism.2023.1977558.0

Parsons, T. (1971). The system of modern societies. Prentice-Hall.

Raetze, S., Duchek, S., Maynard, M. T., & Kirkman, B. L. (2021). Resilience in organizations: An integrative multilevel review and editorial introduction. Group & Organization Management, 46(4), 607–656. https://doi.org/10.1177/10596011211032129

Rose, S., & Palattiyil, G. (2020). Surviving or thriving? Enhancing the emotional resilience of social workers. Journal of Social Work, 20(1), 23–42. https://doi.org/10.1177/1468017318793614

Ruiz-Mosquera, A. C., Palma-García, M. de las O., & López-Carlassare, A. L. (2024). Exploring organizational resilience as a quality indicator in social services: A cross-sectional study. Journal of Infrastructure, Policy and Development, 8(16), Article 8408. https://doi.org/10.24294/jipd8408

Scott, W. R., & Davis, G. F. (2007). Organizations and organizing: Rational, natural, and open system perspectives. Pearson Prentice Hall.

Suchman, M. C. (1995). Managing legitimacy: Strategic and institutional approaches. Academy of Management Review, 20(3), 571–610. https://doi.org/10.2307/258788

Weick, K. E. (1995). Sensemaking in organizations. SAGE Publications.

Williams, T. A., Gruber, D. A., Sutcliffe, K. M., Shepherd, D. A., & Zhao, E. Y. (2017). Organizational response to adversity: Fusing crisis management and resilience research streams. Academy of Management Annals, 11(2), 733–769. https://doi.org/10.5465/annals.2015.0134

REFERENCES

Baidarova, O. (2026). Supervisory support of professional resilience of a social worker: A comparative review of models. Social Work and Social Education, 2(17). https://doi.org/10.31499/2618-0715.2(17).2026.360897

Bertalanffy, L. von. (1968). General system theory: Foundations, development, applications. George Braziller.

Bolila, S. Yu. (2025). Reputation management under transformation and military challenges: State and prospects. Tavria Scientific Bulletin. Series: Economics, (24), 221–229. https://doi.org/10.32782/2708-0366/2025.24.23

Cabinet of Ministers of Ukraine. (2025, June 30). Ministry of Social Policy changes the sphere of social services. Government Portal

Cabinet of Ministers of Ukraine. (2026a). On certain issues of the organization of social services: Resolution No. 64 of January 14, 2026. Legislation of Ukraine

Cabinet of Ministers of Ukraine. (2026b). On certification and continuing professional development of mental health professionals: Resolution No. 288 of March 4, 2026. Legislation of Ukraine