Партнерство з батьками дітей з особливими освітніми потребами як детермінанта створення підтримувального освітнього середовища
Ключові слова:
інклюзивна освіта, особливі освітні потреби, підтримувальне освітнє середовище, партнерство з батьками, співпраця школи та родини, педагогічна взаємодія, індивідуалізація навчання
Анотація
Актуальність. Парадигма інклюзивної освіти в Україні сьогодні характеризується переходом від формального впровадження інклюзивних практик до їх системного розуміння та якісної реалізації. У цьому контексті особливого значення набуває підтримувальне освітнє середовище, здатне забезпечити повноцінний розвиток дітей з особливими освітніми потребами (ООП). Визначальним чинником його ефективності є партнерство між закладами освіти та родинами, що перетворює батьків на активних учасників освітнього процесу. Водночас на практиці така взаємодія часто залишається формалізованою, що знижує її результативність і зумовлює необхідність подальшого наукового осмислення механізмів співпраці.Метою дослідження є теоретичне обґрунтування та концептуалізація моделі педагогічного партнерства між закладами освіти та родинами як фундаментального фактору створення підтримувального середовища для дітей з особливими освітніми потребами. Результати. Підтримувальне освітнє середовище розглянуто як багатовимірну систему, що включає фізично-просторові, педагогічні та соціально-перцептивні компоненти. Встановлено, що партнерство з батьками виконує інтегративну функцію, забезпечує узгодженість впливів, підвищує рівень довіри та сприяє індивідуалізації навчання. Доведено, що середовище охоплює не лише доступність, а й психологічну безпеку та емоційне благополуччя. Визначено основні бар’єри: недостатню підготовленість педагогів, інституційну інерцію, формалізацію комунікації та соціально-економічні обмеження. В умовах воєнного стану партнерство трансформується у систему кризового супроводу, де цифрова комунікація забезпечує безперервність освіти. Запропоновано модель взаємодії на засадах паритетності, відкритості та спільної відповідальності.Висновки. Синергія родини та закладу освіти зменшує соціальні бар’єри, підвищує адаптаційний потенціал дітей та сприяє формуванню інклюзивного середовища. Наукова новизна полягає у трактуванні партнерства як інтегративного механізму підтримувального середовища.Завантаження
Дані завантаження ще не доступні.
Посилання
БІБЛІОГРАФІЧНІ ПОСИЛАННЯ
Бондаренко, О. І. (2020). Інклюзивна освіта в Україні: проблеми і перспективи розвитку. Педагогічна наука і практика, (2), 23–29.
Бронфенбреннер, У. (1979). Екологія людського розвитку: експерименти природи і дизайну. Harvard University Press. https://doi.org/10.4159/9780674028845
Бут, Т., & Ейнскоу, М. (2011). Індекс інклюзії: розвиток навчання та участі в школах. https://www.eenet.org.uk/resources/docs/Index%20English.pdf
Данст, К. Дж. (2002). Сімейно-центровані практики: від народження до старшої школи. Journal of Special Education, 36(3), 139–147. https://doi.org/10.1177/00224669020360030401
Епштейн, Дж. Л. (2018). Партнерство школи, сім’ї та громади. Corwin Press. https://doi.org/10.4324/9780429494673
Закон України «Про освіту». (2017). № 2145-VIII. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19
Іванчук, С., Бондаренко, З., Криворотько, А., Зимівець, Н., & Савченко, Я. (2026). Трансформація моделей підготовки педагогів дошкільної та спеціальної освіти в умовах глобальних викликів. Premier Journal of Science, 25. https://doi.org/10.70389/PJS.251366
Колупаєва, А. А., & Таранченко, О. М. (2016). Інклюзивна освіта: від основ до практики. Київ: Атопол.
Колупаєва, А. А., & Таранченко, О. М. (2019). Педагогічні технології інклюзивного навчання. Харків: Ранок.
Морзе, Н. В., & Вембер, В. П. (2022). Цифрові технології в освіті. Освітологія, (1), 45–52.
Прован, К., & Кеніс, П. (2007). Моделі мережевого управління: структура, менеджмент та ефективність. Journal of Public Administration Research and Theory, 18(2), 229–252. https://doi.org/10.1093/jopart/mum015
Тернбулл, А., Тернбулл, Р., та ін. (2015). Сім’ї, фахівці та винятковість. Pearson.
Флоріан, Л. (2014). Що вважається доказом інклюзивної освіти? European Journal of Special Needs Education, 29(3), 286–294. https://doi.org/10.1080/08856257.2014.933551
ЮНЕСКО. (2020). Глобальний звіт з моніторингу освіти. https://doi.org/10.54676/JJNK3763
REFERENCES
Bondarenko, O. I. (2020). Inkliuzyvna osvita v Ukraini: problemy i perspektyvy rozvytku [Inclusive education in Ukraine: Problems and prospects of development]. Pedagogical Science and Practice, (2), 23–29.
Booth, T., & Ainscow, M. (2011). Index for inclusion: Developing learning and participation in schools. https://www.eenet.org.uk/resources/docs/Index%20English.pdf
Bronfenbrenner, U. (1979). The ecology of human development: Experiments by nature and design. Harvard University Press. https://doi.org/10.4159/9780674028845
Dunst, C. J. (2002). Family-centered practices: Birth through high school. Journal of Special Education, 36(3), 139–147. https://doi.org/10.1177/00224669020360030401
Epstein, J. L. (2018). School, family, and community partnerships. Corwin Press. https://doi.org/10.4324/9780429494673
Florian, L. (2014). What counts as evidence of inclusive education? European Journal of Special Needs Education, 29(3), 286–294. https://doi.org/10.1080/08856257.2014.933551
Ivanchuk, S., Bondarenko, Z., Kryvorotko, A., Zymivets, N., & Savchenko, Y. (2026). Transforming models of preschool and special education teacher training in the conditions of global challenges. Premier Journal of Science, 25. https://doi.org/10.70389/PJS.251366
Kolupaieva, A. A., & Taranchenko, O. M. (2016). Inkliuzyvna osvita: vid osnov do praktyky [Inclusive education: From basics to practice]. Kyiv: Atopol.
Kolupaieva, A. A., & Taranchenko, O. M. (2019). Pedahohichni tekhnolohii inkliuzyvnoho navchannia [Pedagogical technologies of inclusive education]. Kharkiv: Ranok.
Law of Ukraine “On Education”. (2017). No. 2145-VIII. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19
Morze, N. V., & Vember, V. P. (2022). Tsyfrovi tekhnolohii v osviti [Digital technologies in education]. Osvitolohiia, (1), 45–52.
Provan, K., & Kenis, P. (2007). Modes of network governance: Structure, management, and effectiveness. Journal of Public Administration Research and Theory, 18(2), 229–252. https://doi.org/10.1093/jopart/mum015
Turnbull, A., Turnbull, R., et al. (2015). Families, professionals, and exceptionality. Pearson.
UNESCO. (2020). Global education monitoring report. https://doi.org/10.54676/JJNK3763
Бондаренко, О. І. (2020). Інклюзивна освіта в Україні: проблеми і перспективи розвитку. Педагогічна наука і практика, (2), 23–29.
Бронфенбреннер, У. (1979). Екологія людського розвитку: експерименти природи і дизайну. Harvard University Press. https://doi.org/10.4159/9780674028845
Бут, Т., & Ейнскоу, М. (2011). Індекс інклюзії: розвиток навчання та участі в школах. https://www.eenet.org.uk/resources/docs/Index%20English.pdf
Данст, К. Дж. (2002). Сімейно-центровані практики: від народження до старшої школи. Journal of Special Education, 36(3), 139–147. https://doi.org/10.1177/00224669020360030401
Епштейн, Дж. Л. (2018). Партнерство школи, сім’ї та громади. Corwin Press. https://doi.org/10.4324/9780429494673
Закон України «Про освіту». (2017). № 2145-VIII. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19
Іванчук, С., Бондаренко, З., Криворотько, А., Зимівець, Н., & Савченко, Я. (2026). Трансформація моделей підготовки педагогів дошкільної та спеціальної освіти в умовах глобальних викликів. Premier Journal of Science, 25. https://doi.org/10.70389/PJS.251366
Колупаєва, А. А., & Таранченко, О. М. (2016). Інклюзивна освіта: від основ до практики. Київ: Атопол.
Колупаєва, А. А., & Таранченко, О. М. (2019). Педагогічні технології інклюзивного навчання. Харків: Ранок.
Морзе, Н. В., & Вембер, В. П. (2022). Цифрові технології в освіті. Освітологія, (1), 45–52.
Прован, К., & Кеніс, П. (2007). Моделі мережевого управління: структура, менеджмент та ефективність. Journal of Public Administration Research and Theory, 18(2), 229–252. https://doi.org/10.1093/jopart/mum015
Тернбулл, А., Тернбулл, Р., та ін. (2015). Сім’ї, фахівці та винятковість. Pearson.
Флоріан, Л. (2014). Що вважається доказом інклюзивної освіти? European Journal of Special Needs Education, 29(3), 286–294. https://doi.org/10.1080/08856257.2014.933551
ЮНЕСКО. (2020). Глобальний звіт з моніторингу освіти. https://doi.org/10.54676/JJNK3763
REFERENCES
Bondarenko, O. I. (2020). Inkliuzyvna osvita v Ukraini: problemy i perspektyvy rozvytku [Inclusive education in Ukraine: Problems and prospects of development]. Pedagogical Science and Practice, (2), 23–29.
Booth, T., & Ainscow, M. (2011). Index for inclusion: Developing learning and participation in schools. https://www.eenet.org.uk/resources/docs/Index%20English.pdf
Bronfenbrenner, U. (1979). The ecology of human development: Experiments by nature and design. Harvard University Press. https://doi.org/10.4159/9780674028845
Dunst, C. J. (2002). Family-centered practices: Birth through high school. Journal of Special Education, 36(3), 139–147. https://doi.org/10.1177/00224669020360030401
Epstein, J. L. (2018). School, family, and community partnerships. Corwin Press. https://doi.org/10.4324/9780429494673
Florian, L. (2014). What counts as evidence of inclusive education? European Journal of Special Needs Education, 29(3), 286–294. https://doi.org/10.1080/08856257.2014.933551
Ivanchuk, S., Bondarenko, Z., Kryvorotko, A., Zymivets, N., & Savchenko, Y. (2026). Transforming models of preschool and special education teacher training in the conditions of global challenges. Premier Journal of Science, 25. https://doi.org/10.70389/PJS.251366
Kolupaieva, A. A., & Taranchenko, O. M. (2016). Inkliuzyvna osvita: vid osnov do praktyky [Inclusive education: From basics to practice]. Kyiv: Atopol.
Kolupaieva, A. A., & Taranchenko, O. M. (2019). Pedahohichni tekhnolohii inkliuzyvnoho navchannia [Pedagogical technologies of inclusive education]. Kharkiv: Ranok.
Law of Ukraine “On Education”. (2017). No. 2145-VIII. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19
Morze, N. V., & Vember, V. P. (2022). Tsyfrovi tekhnolohii v osviti [Digital technologies in education]. Osvitolohiia, (1), 45–52.
Provan, K., & Kenis, P. (2007). Modes of network governance: Structure, management, and effectiveness. Journal of Public Administration Research and Theory, 18(2), 229–252. https://doi.org/10.1093/jopart/mum015
Turnbull, A., Turnbull, R., et al. (2015). Families, professionals, and exceptionality. Pearson.
UNESCO. (2020). Global education monitoring report. https://doi.org/10.54676/JJNK3763
Опубліковано
2026-05-04
Як цитувати
Зимівець, Н., & Савченко, Я. (2026). Партнерство з батьками дітей з особливими освітніми потребами як детермінанта створення підтримувального освітнього середовища. Науково-теоретичний альманах Грані, 29(2), 270-273. https://doi.org/10.15421/1726117
Номер
Розділ
ОСВІТА
