Медіастратегії кандидатів під час президентської кампанії у США 2024: роль соціальних мереж
Ключові слова:
соціальні мережі, президентські вибори США 2024, медіастратегії, політична комунікація, дезінформація, таргетована реклама, мобілізація виборців
Анотація
Актуальність дослідження визначається центральною роллю, яку соціальні мережі відіграють у сучасній політиці, докорінно трансформуючи виборчі кампанії та формуючи громадську думку. Президентські вибори у США 2024 року є показовим прикладом, де цифровий простір в умовах глибокої політичної поляризації став ключовою ареною боротьби за голоси. Аналіз медіастратегій кандидатів є важливим для розуміння еволюції політичної комунікації та розв'язання проблем, пов'язаних із дезінформацією та амбівалентним впливом технологій на демократичні процеси. Мета статті – дослідити вплив соціальних мереж на політичну комунікацію, імідж кандидатів та електоральні вподобання на прикладі кампанії 2024 року в США.Результати показали, що основні кандидати, Дональд Трамп і Камала Гарріс, застосовували кардинально відмінні медіастратегії. Кампанія Трампа була зосереджена на емоційній поляризації та мобілізації лояльного електорату через X та Truth Social, використовуючи провокативний контент. Стратегія Гарріс була орієнтована на молодіжну аудиторію в TikTok та Instagram, де акцент робився на візуальному контенті, ідеях соціальної справедливості та співпраці з інфлюенсерами. Аналіз показав, що підхід Трампа генерував значно вищий рівень залученості. Обидві кампанії активно інвестували в таргетовану рекламу, проте поширення дезінформації стало гострою проблемою. Висновки свідчать, що соціальні мережі перетворилися з інструменту комунікації на вирішальну політичну арену. Перемога Трампа частково зумовлена його гнучкішою та агресивнішою цифровою кампанією, яка виявилася ефективнішою для мобілізації. Досвід виборів 2024 року підкреслює двоїсту роль соцмереж та нагальну потребу в регулюванні платформ і підвищенні медіаграмотності.Завантаження
Дані завантаження ще не доступні.
Посилання
БІБЛІОГРАФІЧНІ ПОСИЛАННЯ
Радченко, О. (2012). Роль інтернет-комунікацій в політичній взаємодії в Україні: Автореферат. Одеса.
Янченко, А. (2023). Соціальні медіа як елемент політичної комунікації // Політичний менеджмент.. № 1, 153-157.
AdAge. (2024). Digital advertising spending in the 2024 presidential election.
Bradshaw, S., & Howard, P. N. (2021). Disinformation and the 2020 U.S. Election: How Foreign Actors and Domestic Extremists Spread Falsehoods Online.
Castells, M. (2009). Communication power. Oxford University Press.
Dobber, T., Bössels, S., & de Vreese, C. H. (2020). The effects of micro-targeting on political knowledge, attitudes, and turnout: A field experiment. Political Communication, 37(4), 514–533.
Farrell, H. (2012). The consequences of the Internet for politics. Annual Review of Political Science, 15, 35–52.
Hassan, N. R., & Foust, A. (2023). TikTok, Teens, and Civic Engagement: The Gamification of Youth Political Expression. Journal of Youth Studies, 26(8), 1104-1119.
Howard, P. N. (2015). Pax technica: How the Internet of things may set us free or lock us up. Yale University Press.
Jetter, M., Ullrich, K., & Ecker, H. (2020). Using the president’s tweets to understand political diversion in the age of social media. Nature Communications, 11.
Kersting, N. (2013). Online participation: From «invited» to «invented» spaces. International Journal of E-Politics, 4(1), 1–15.
OpenSecrets. (2024). Campaign finance data: 2024 election cycle.
Pew Research Center. (2020). Social media use in 2020. Pew Research Center.
Statista. (2024). Global social media statistics 2024.
Tucker, J. A., Guess, A., & Barberá, P. (2022). Social Media, Political Polarization, and Political Disinformation: A Review of the Scientific Literature. Annual Review of Political Science, 25, 61-86.
REFERENCES
AdAge. (2024). Digital advertising spending in the 2024 presidential election.
Bradshaw, S., & Howard, P. N. (2021). Disinformation and the 2020 U.S. Election: How Foreign Actors and Domestic Extremists Spread Falsehoods Online.
Castells, M. (2009). Communication power. Oxford University Press.
Dobber, T., Bössels, S., & de Vreese, C. H. (2020). The effects of micro-targeting on political knowledge, attitudes, and turnout: A field experiment. Political Communication, 37(4), 514-533.
Farrell, H. (2012). The consequences of the Internet for politics. Annual Review of Political Science, 15, 35-52.
Hassan, N. R., & Foust, A. (2023). TikTok, Teens, and Civic Engagement: The Gamification of Youth Political Expression. Journal of Youth Studies, 26(8), 1104-1119.
Howard, P. N. (2015). Pax technica: How the Internet of things may set us free or lock us up. Yale University Press.
Jetter, M., Ullrich, K., & Ecker, H. (2020). Using the president’s tweets to understand political diversion in the age of social media. Nature Communications, 11.
Kersting, N. (2013). Online participation: From «invited» to «invented» spaces. International Journal of E-Politics, 4(1), 1-15.
OpenSecrets. (2024). Campaign finance data: 2024 election cycle.
Pew Research Center. (2020). Social media use in 2020. Pew Research Center.
Radchenko, O. (2012). Rol internet-komunikatsii v politychnii vzaiemodii v Ukraini: Avtoreferat [The role of Internet communications in political interaction in Ukraine: Abstract of a dissertation]. Odesa.
Statista. (2024). Global social media statistics 2024.
Tucker, J. A., Guess, A., & Barberá, P. (2022). Social Media, Political Polarization, and Political Disinformation: A Review of the Scientific Literature. Annual Review of Political Science, 25, 61-86.
Yanchenko, A. (2023). Sotsialni media yak element politychnoi komunikatsii [Social media as an element of political communication]. Politychnyi Menedzhment [Political Management], (1), 153-157.
Радченко, О. (2012). Роль інтернет-комунікацій в політичній взаємодії в Україні: Автореферат. Одеса.
Янченко, А. (2023). Соціальні медіа як елемент політичної комунікації // Політичний менеджмент.. № 1, 153-157.
AdAge. (2024). Digital advertising spending in the 2024 presidential election.
Bradshaw, S., & Howard, P. N. (2021). Disinformation and the 2020 U.S. Election: How Foreign Actors and Domestic Extremists Spread Falsehoods Online.
Castells, M. (2009). Communication power. Oxford University Press.
Dobber, T., Bössels, S., & de Vreese, C. H. (2020). The effects of micro-targeting on political knowledge, attitudes, and turnout: A field experiment. Political Communication, 37(4), 514–533.
Farrell, H. (2012). The consequences of the Internet for politics. Annual Review of Political Science, 15, 35–52.
Hassan, N. R., & Foust, A. (2023). TikTok, Teens, and Civic Engagement: The Gamification of Youth Political Expression. Journal of Youth Studies, 26(8), 1104-1119.
Howard, P. N. (2015). Pax technica: How the Internet of things may set us free or lock us up. Yale University Press.
Jetter, M., Ullrich, K., & Ecker, H. (2020). Using the president’s tweets to understand political diversion in the age of social media. Nature Communications, 11.
Kersting, N. (2013). Online participation: From «invited» to «invented» spaces. International Journal of E-Politics, 4(1), 1–15.
OpenSecrets. (2024). Campaign finance data: 2024 election cycle.
Pew Research Center. (2020). Social media use in 2020. Pew Research Center.
Statista. (2024). Global social media statistics 2024.
Tucker, J. A., Guess, A., & Barberá, P. (2022). Social Media, Political Polarization, and Political Disinformation: A Review of the Scientific Literature. Annual Review of Political Science, 25, 61-86.
REFERENCES
AdAge. (2024). Digital advertising spending in the 2024 presidential election.
Bradshaw, S., & Howard, P. N. (2021). Disinformation and the 2020 U.S. Election: How Foreign Actors and Domestic Extremists Spread Falsehoods Online.
Castells, M. (2009). Communication power. Oxford University Press.
Dobber, T., Bössels, S., & de Vreese, C. H. (2020). The effects of micro-targeting on political knowledge, attitudes, and turnout: A field experiment. Political Communication, 37(4), 514-533.
Farrell, H. (2012). The consequences of the Internet for politics. Annual Review of Political Science, 15, 35-52.
Hassan, N. R., & Foust, A. (2023). TikTok, Teens, and Civic Engagement: The Gamification of Youth Political Expression. Journal of Youth Studies, 26(8), 1104-1119.
Howard, P. N. (2015). Pax technica: How the Internet of things may set us free or lock us up. Yale University Press.
Jetter, M., Ullrich, K., & Ecker, H. (2020). Using the president’s tweets to understand political diversion in the age of social media. Nature Communications, 11.
Kersting, N. (2013). Online participation: From «invited» to «invented» spaces. International Journal of E-Politics, 4(1), 1-15.
OpenSecrets. (2024). Campaign finance data: 2024 election cycle.
Pew Research Center. (2020). Social media use in 2020. Pew Research Center.
Radchenko, O. (2012). Rol internet-komunikatsii v politychnii vzaiemodii v Ukraini: Avtoreferat [The role of Internet communications in political interaction in Ukraine: Abstract of a dissertation]. Odesa.
Statista. (2024). Global social media statistics 2024.
Tucker, J. A., Guess, A., & Barberá, P. (2022). Social Media, Political Polarization, and Political Disinformation: A Review of the Scientific Literature. Annual Review of Political Science, 25, 61-86.
Yanchenko, A. (2023). Sotsialni media yak element politychnoi komunikatsii [Social media as an element of political communication]. Politychnyi Menedzhment [Political Management], (1), 153-157.
Опубліковано
2025-09-01
Як цитувати
Сліпецька, Ю. (2025). Медіастратегії кандидатів під час президентської кампанії у США 2024: роль соціальних мереж. Науково-теоретичний альманах Грані, 28(4), 80-86. https://doi.org/10.15421/172587
Номер
Розділ
ПОЛІТОЛОГІЯ
