Корекція артикуляції у дітей із загальним недорозвитком мовлення засобами рухово-ігрової діяльності

Анотація

Актуальність. Традиційним підходам формування артикуляції у дітей із порушеннями мовленнєвого розвитку присвячена ціла низка вітчизняних досліджень але нами була зроблена спроба систематизації можливостей рухово-ігрової діяльності в корекції артикуляції у дітей із загальним недорозвитком мовлення. Особлива увага приділяється чотирьом умовним блокам корекції мовленнєвого розвитку дітей із загальним недорозвитком мовлення: функції дихання, музикотерапії, озвучуванню та вербалізації рухів, тотальному ігровому методу (театралізації). Всі ці компоненти, об’єднанні разом, в значному ступені можуть поліпшувати артикуляційну діяльність дитини. Досі серед фахівців немає єдиного концептуального підходу до вирішення цієї проблематики. Спостерігається автономізація в діяльності логопеда, психолога, інструктора з фізичної культури, музичного керівника, вихователя, що помітно знижує ефективність корекційного впливу. Мета статті полягає в розробці алгоритму комплексного використання можливостей моторної сфери для корекції артикуляції у дітей із загальним недорозвитком мовлення. Результати. В дослідженні використовувались такі  методи: аналіз літературних джерел з проблематики, систематизація отриманої інформації, моделювання корекційного алгоритму. Отримана інформація в поєднанні з багаторічним практичним досвідом дозволили створити алгоритм використання рухово-ігрових можливостей в контексті поліпшення артикуляції у зазначеної категорії дітей. Висновки. Сьогодні в логопедії недостатньо повно використовуються значні можливості рухово-ігрової діяльності для поліпшення психомовленнєвого розвитку дітей із загальним недорозвитком мовлення. Серед корекційно-розвиткових складових рухово-ігрової діяльності достатню ступінь ефективності продемонстрували такі: формування на руховій основі загального та мовленнєвого дихання (його функціональність, специфічний ритм); можливості музикотерапії (темпу, ритму, темпоритму); озвучування та вербалізація рухів (включаючи звукоімітацію, звуконаслідування, голосові модуляції, акустичні вібрації, логопедичний «біт-бокс»); тотальний ігровий метод (театралізацію): сюжетність корекційної діяльності, її образність, відповідні рольові прояви, емоційна забарвленість сюжету тощо).