Соціологічний моніторинг ефективності комунікації у системі «влада-громадськість» в умовах війни: від теорії до практики
Ключові слова:
кризові комунікації, влада, громадськість, показники оцінювання, ефективність комунікації, соціологічний моніторинг
Анотація
Актуальність. В умовах інтенсифікації проявів комплексних криз актуалізується потреба теоретичної розробки та практичного впровадження соціологічного моніторингу ефективності кризової комунікації у системі «влада-громадськість», зокрема в умовах війни. Метою дослідження є обґрунтування доцільності проведення соціологічного моніторингу ефективності кризової комунікації на усіх рівнях її прояву у системі «влада-громадськість». Результати. Соціологічний моніторинг ефективності комунікації у системі «влада-громадськість» в умовах криз може бути визначений як технологія наукового аналізу та спосіб підвищення результативності державного антикризового управління. Таке розуміння сутності соціологічного моніторингу убезпечує реалізацію діагностичної, аналітико-прогностичної, інформаційної та управлінської функцій. Реалізація моніторингу передбачає визначення об’єктів оцінювання, формування системи показників, вибір методів оцінювання, характеристику учасників проведення оцінки, розробку системи заходів по внесенню змін у хід кризової комунікації. Труднощі фіксації соціальних показників ефективності пов’язані з повним/частковим дублювання інформаційних повідомлень у традиційних та цифрових медіа, необхідністю врахування рівня доступності та довіри до різних медіа з боку громадськості, різкими змінами характеру та інтенсивності поведінкових реакцій учасників комунікації на інфоприводи. Висновки. Оптимальний набор соціальних показників для оцінювання ефективності кризової комунікації має містити економічні та комунікативні показники. Для оцінки першої групи показників слід використовувати статистичні методи, а для другої – опитування, контент-аналіз тощо. Проведення соціологічного моніторингу ефективності кризових комунікацій в системі «влада-громадськість» дозволить запровадити механізми дієвого зворотного зв’язку для здійснення корегування напрямів співпраці влади з населенням в умовах війни.Завантаження
Дані завантаження ще не доступні.
Посилання
Ansoff, I. (1979). Strategic Management. New York : Wiley. ISBN 978-0333196861.
Bernays, E. (1986). The later years : public relations insights 1956-1986. H&M Publ, Rhinebeck, NY, U.S.A. ISBN 9780961764203 / 0961764201.
Christensen, T., & Lægreid, P. (2020). Balancing Governance Capacity and Legitimacy : How the Norwegian Government Handled the COVID-19 Crisis as a High Performer. Public Administration Review, 80, 774-779.
Coombs, W. T., & Tachkova, E. R. (2023). How Emotions Can Enhance Crisis Communication: Theorizing Around Moral Outrage. Journal of Public Relations Research, 36(1), 6-22. https://doi.org/10.1080/1062726X.2023.2244615.
Cutlip, S. M., Center, A. H., & Broom, G. M. (2006). Effective public relations (9th ed.). Upper Saddle River, NJ : Pearson Prentice Hall.
Haywood, R. (1991). All About Public Relations : How to Build Business Success on Good Communications. London : McGraw-Hill. ISBN 0077072308 / 9780077072308.
Heath, R. L. (2005). Page, Arthur W. Encyclopedia of Public Relations, 2, 600-603. https://doi.org/10.4135/9781412952545.
Hon, L. C., & Grunig, J. E. (1999). Guidelines for Measuring Relationships in Public Relations. Retrieved from https://instituteforpr.org/wp-content/uploads/Guidelines_Measuring_Relationships.pdf.
Jie, X. (2020). Does the medium matter? A meta-analysis on using social media vs. traditional media in crisis communication. Public Relations Review, 46(4). https://doi.org/10.1016/j.pubrev.2020.101947.
Lindenmann, W. K. (1997). Setting minimum standards for measuring public relations effectiveness. Public Relations Review, 23(4), 391-402. https://doi.org/10.1016/S0363-8111(97)90053-9.
Macnamara, J. (2009). PR Metrics: How to Measure Public Relations and Corporate Communication. Johannesburg : Media Monitors Pty Ltd.
Macnamara, J. (2023). Measurement, evaluation + learning (MEL): New approaches for insights, outcomes, and impact. In D. Pompper, K. R. Place, & C. K. Weaver (Eds.). The Routledge Companion to Public Relations (pp. 225-236). Routledge.
Macnamara, J., Hagelstein, J., Volk, S. C., Zerfass, A., Athaydes, A. S., Meng, J., & Hung-Baesecke, C. J. F. (2024). Ethical Challenges of Digital Communication: A Comparative Study of Public Relations Practitioners in 52 Countries. International Journal of Communication, 18. 1072-1093. https://ijoc.org/index.php/ijoc/article/view/20636/4488.
Marsen, S. (2020). Navigating Crisis: The Role of Communication in Organizational Crisis. International Journal of Business Communication, 57(2), 163-175. https://doi.org/10.1177/2329488419882981.
Oltarzhevskyi, D. (2024). Measurement and evaluation methods in corporate communications through the prism of Lasswell’s model. Corporate Communications: An International Journal, 29(5), 712-729. https://doi.org/10.1108/CCIJ-02-2024-0022.
Ozanne, L. K., Ballantine, P. W., & Mitchell, T. (2020). Investigating the Methods and Effectiveness of Crisis Communication. Journal of Nonprofit & Public Sector Marketing, 32(4), 379-405. https://doi.org/10.1080/10495142.2020.1798856.
Watson, T., & Noble, P. (2007). Evaluating public relations: a best practice guide to public relations planning, research&evaluation. 2nd ed. London and Philadelphia.
Kalashnikova, L. V. (2017). Sociological monitoring of the security of life of the individual: problems of theory. Ukrainian society, 1, 49-59. https://doi.org/10.15407/socium2017.01.049.
Litvinchuk, IS (2024). Ethics and effectiveness of communication in modern society. Scientific notes of Vernadsky TNU. Series: Philology. Journalism, Vol. 35 (74), No. 2, Part 2, 161-165. https://doi.org/10.32782/2710-4656/2024.2.2/25.
Myronenko, V. V. (2020). Measuring the effectiveness of PR activities: variability of criteria and approaches. Communications and Communicative Technologies, 20, 108-115. https://doi.org/10.15421/292016.
Mykhailovska, O. V., Mykhailovskyi, I. M., & Polypenko, O. O. (2024). The impact of communications on the effectiveness of public administration in crises. Public management and administration, 12. https://doi.org/10.54929/2786-5746-2024-12-02-07.
Ozhevan, M. (2016). The Global War of Strategic Narratives: Challenges and Risks for Ukraine. Strategic Priorities/Strategic Communications, 4(41), 30-40.
Bernays, E. (1986). The later years : public relations insights 1956-1986. H&M Publ, Rhinebeck, NY, U.S.A. ISBN 9780961764203 / 0961764201.
Christensen, T., & Lægreid, P. (2020). Balancing Governance Capacity and Legitimacy : How the Norwegian Government Handled the COVID-19 Crisis as a High Performer. Public Administration Review, 80, 774-779.
Coombs, W. T., & Tachkova, E. R. (2023). How Emotions Can Enhance Crisis Communication: Theorizing Around Moral Outrage. Journal of Public Relations Research, 36(1), 6-22. https://doi.org/10.1080/1062726X.2023.2244615.
Cutlip, S. M., Center, A. H., & Broom, G. M. (2006). Effective public relations (9th ed.). Upper Saddle River, NJ : Pearson Prentice Hall.
Haywood, R. (1991). All About Public Relations : How to Build Business Success on Good Communications. London : McGraw-Hill. ISBN 0077072308 / 9780077072308.
Heath, R. L. (2005). Page, Arthur W. Encyclopedia of Public Relations, 2, 600-603. https://doi.org/10.4135/9781412952545.
Hon, L. C., & Grunig, J. E. (1999). Guidelines for Measuring Relationships in Public Relations. Retrieved from https://instituteforpr.org/wp-content/uploads/Guidelines_Measuring_Relationships.pdf.
Jie, X. (2020). Does the medium matter? A meta-analysis on using social media vs. traditional media in crisis communication. Public Relations Review, 46(4). https://doi.org/10.1016/j.pubrev.2020.101947.
Lindenmann, W. K. (1997). Setting minimum standards for measuring public relations effectiveness. Public Relations Review, 23(4), 391-402. https://doi.org/10.1016/S0363-8111(97)90053-9.
Macnamara, J. (2009). PR Metrics: How to Measure Public Relations and Corporate Communication. Johannesburg : Media Monitors Pty Ltd.
Macnamara, J. (2023). Measurement, evaluation + learning (MEL): New approaches for insights, outcomes, and impact. In D. Pompper, K. R. Place, & C. K. Weaver (Eds.). The Routledge Companion to Public Relations (pp. 225-236). Routledge.
Macnamara, J., Hagelstein, J., Volk, S. C., Zerfass, A., Athaydes, A. S., Meng, J., & Hung-Baesecke, C. J. F. (2024). Ethical Challenges of Digital Communication: A Comparative Study of Public Relations Practitioners in 52 Countries. International Journal of Communication, 18. 1072-1093. https://ijoc.org/index.php/ijoc/article/view/20636/4488.
Marsen, S. (2020). Navigating Crisis: The Role of Communication in Organizational Crisis. International Journal of Business Communication, 57(2), 163-175. https://doi.org/10.1177/2329488419882981.
Oltarzhevskyi, D. (2024). Measurement and evaluation methods in corporate communications through the prism of Lasswell’s model. Corporate Communications: An International Journal, 29(5), 712-729. https://doi.org/10.1108/CCIJ-02-2024-0022.
Ozanne, L. K., Ballantine, P. W., & Mitchell, T. (2020). Investigating the Methods and Effectiveness of Crisis Communication. Journal of Nonprofit & Public Sector Marketing, 32(4), 379-405. https://doi.org/10.1080/10495142.2020.1798856.
Watson, T., & Noble, P. (2007). Evaluating public relations: a best practice guide to public relations planning, research&evaluation. 2nd ed. London and Philadelphia.
Kalashnikova, L. V. (2017). Sociological monitoring of the security of life of the individual: problems of theory. Ukrainian society, 1, 49-59. https://doi.org/10.15407/socium2017.01.049.
Litvinchuk, IS (2024). Ethics and effectiveness of communication in modern society. Scientific notes of Vernadsky TNU. Series: Philology. Journalism, Vol. 35 (74), No. 2, Part 2, 161-165. https://doi.org/10.32782/2710-4656/2024.2.2/25.
Myronenko, V. V. (2020). Measuring the effectiveness of PR activities: variability of criteria and approaches. Communications and Communicative Technologies, 20, 108-115. https://doi.org/10.15421/292016.
Mykhailovska, O. V., Mykhailovskyi, I. M., & Polypenko, O. O. (2024). The impact of communications on the effectiveness of public administration in crises. Public management and administration, 12. https://doi.org/10.54929/2786-5746-2024-12-02-07.
Ozhevan, M. (2016). The Global War of Strategic Narratives: Challenges and Risks for Ukraine. Strategic Priorities/Strategic Communications, 4(41), 30-40.
Опубліковано
2024-12-30
Як цитувати
Калашнікова, Л., & Безуглова, В. (2024). Соціологічний моніторинг ефективності комунікації у системі «влада-громадськість» в умовах війни: від теорії до практики. Науково-теоретичний альманах Грані, 27(6), 71-78. https://doi.org/10.15421/1724114
Номер
Розділ
СОЦІОЛОГІЯ
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
