Воїн, маг та герой в архетиповому образі Одіна та міфологемах нацистської ідеології (на матеріалах есе К.-Г. Юнга «Вотан»)

Анотація

Актуальність проблеми. Виявлено, що архетипи та символи в різних ідеологічних доктринах та рухах займають вагоме місце, оскільки міфологія в колективному безсвідомому є підгрунтям ідеології. Не є виключенням і нацизм в Німеччині, який має архетипово-символьну складову, орієнтовану на скандинавський епос як усний простір вираження цінностей міфології війни. Встановлено, що одним із активних архетипових образів скандинавського епосу та міфології в період виникнення нацистського руху став Одін (Вотан), який досліджується в концепції Юнга як один з визначальних щодо формування національного характеру німців і особливостей ідеології німецького націонал-соціалізму. Мета. Метою статті є реконструкція символьно-архетипової складової вотанізму як складової націонал-соціалістичної ідеології в есе К.-Г. Юнга «Вотан» та низці супутніх праць, які інтелектуально легітимізують ренесанс цінностей та символів (нео)язичництва в міфологемах та доктрині націонал-соціалізму. Результати. Відзначено, що архетип Одіна як першообраз расово-язичницької міфології за виразом Юнга, переходить із сплячої фази в активну в період війни та насильства, коли в німецькому християнстві з’являється духовно-ціннісна криза. Ця криза виявляється в активації архетипової тіні і «виринанні» Одіна як частини культурної тіні німців як нації. Констатовано, що вотанізм як культ Одіна кореспондує, в логіці Юнга, з німецьким типом вождизму та прихованим в культурній тіні німців «нордичним» розумінням християнства. Це дає підставі авторові розглядати архетипово-символічні складники вотанізму в контексті (нео)язичницького ренесансу та одержимості язичництвом як спільнотної відповіді на виклики часу.   Висновки. Встановлено, що архетип Одіна як першообраз расово-язичницької міфології за виразом Юнга, переходить із сплячої фази в активну в період війни та насильства, коли в німецькому християнстві з’являється духовно-ціннісна криза. Ця криза як предмет дослідження в соціології культури та соціології мистецтва, в соціальній філософії, виявляється в активації архетипової тіні і «виринанні» Одіна як частини культурної тіні німців як нації в геополітичному та геокультурному просторі. Визначено і констатовано, що вотанізм як культ Одіна кореспондує, в логіці Юнга, з німецьким типом вождизму та прихованим в культурній тіні німців «нордичним» розумінням християнства. Це дає підставі авторові розглядати архетипово-символічні складники вотанізму в контексті (нео)язичницького ренесансу та одержимості язичництвом як спільнотної німецької відповіді на соціально-історичні виклики часу.