Концептуальний апарат синергетики і дослідження культурних змін
Анотація
Наука постнекласичного періоду характеризується значним урізноманітненням методів пізнання як у природознавстві, так і в царині гуманітарних знань. Це пов’язано зі стрімким ускладненням сучасного світу як системи, що включає чисельні підсистеми. Усі об’єкти світу і сам світ розглядаються як такі, що постають і розвиваються. Розглянуто кожний етап еволюції науки, які тісно взаємопов’язані між собою та мають суттєві сфери перекриття, характеризується особливим станом наукової діяльності, спрямованої на постійне зростання об’єктивноістинного знання. Також важливо мати на увазі, що кожний етап еволюції знань характеризується певним типом раціональності. В статті пропонується розрізняти не лише типи наукових революцій та типи наукової раціональності, а й типи культурної свідомості, які аналізуються В.С.Лукянцем із посиланням на Ч.П.Сноу. Розглянуто перший тип культурної свідомості – це свідомість літературно освіченої гуманітарної інтелігенції, яка знайшла найадекватніше втілення в науках про дух, культуру, мову, а також у літературі, музиці, філософії. Цей тип культурної свідомості причетний до духовної творчості та забезпечення емоційної повноти життя. Відповідно, носіїв такої культурної свідомості вирізняє відданість традиційним культурним цінностям та моральноетичним настановам, благоговіння перед життям, підозріле ставлення до науковотехнічного прогресу та спроб вторгнення в сферу людської суб’єктивності. Проаналізовано другий тип культурної свідомості, який формується в середовищі дослідників космосу, природи тощо. Цій когорті притаманна причетність до ідеології революціонізму та вірність ідеалам Просвітництва, віра і майбутнє й довіра до науки та її безмежних можливостей перетворювати природу людини. Носії другого типу культурної свідомості також конче негативно ставляться до будьяких спроб гуманітаріїв встановити заборони щодо втручання в людську природу.Завантаження
Посилання
Antonovskiy A. Yu. Niklas Luman: epistemologicheskoe vvedenie v teoriyu sistem (Niklas Luhmann: epistemological introduction to the theory of systems). – M. : Int filosofii, 2007. – 135 p.
Belichenko A. V. «Nelineynaya nauka» i vechnyie voprosyi poznaniya («Nonlinear Science» and the eternal questions of knowledge)// Praktichna fIlosofIya. – 2004. – № 2. – P. 153–172.
Luk»yanets’ V. S. Synerhetyka (Synergetics) // Filosofs’kyy entsyklopedychnyy slovnyk. – K., 2002. – P. 580–581.
Mostova L. A. Uayt Lesli Elvin (Uayt Lesli Elvin) // Kulturologiya. HH vek : entsikl. : v 2 t. – SPb., 1998. – Vol. 2. – P. 272–276.
Popper K. R. Otkryitoe obschestvo i ego vragi : v 2 t. T. 2 : Vremya lzheprorokov: Gegel, Marks i drugie orakulyi : per. s angl. (The Open Society and Its Enemies). – M. : Kult. initsiativa, 1992. – 526 p.
Prigozhin I. Ot suschestvuyuschego k voznikayuschemu: Vremya i slozhnost v fizicheskih naukah (From Being to Becoming: Time and Complexity in the Physical Sciences). – M. : Nauka, 1985. – 327 p.
Prigozhin I. Vremya. Haos. Kvant. K resheniyu paradoksa vremeni (Time. Chaos. Quant. The solution of the paradox of time). – M. : Editorial URSS, 2001. – 240 p.
Prigozhin I. Filosofiya nestabilnosti (Philosophy instability)// Voprosyi filosofii. – 1991. – № 6. – P. 46–57.
Sorokin P. A. Sotsialnaya i kulturnaya mobilnost (Social and cultural mobility) // Chelovek. Tsivilizatsiya. Obschestvo : per. s angl. / Pitirim Sorokin; obsch. red., sost. i predisl. A. Yu. Sogomonova – M., 1992. – P. 297–437.
Stepin V. S. Klassika, neklassika, postneklassika: kriterii razlicheniya (Classical, neklassika, postneklassika: criteria for distinguishing) // Postneklassika: filosofiya, nauka, kultura : monogr. – SPb., 2009. – P. 249–295.
