Онтологічна риторика в контексті сучасного соціально-гуманітарного дослідження

Анотація

Актуальність. Стаття розглядає в контексті «онтологічного повороту» у соціально-гуманітарному пізнанні особливості онтологічної риторики, яка з нових позицій розкриває глибинний зміст соціально-політичних реалій для життєдіяльності індивіда у сучасному глобалізованому суспільстві. Надається новий зміст риториці як новітньої стратегії втілення відношень між соціальним, політичним та індивідуальним виміром буття у сучасному світі. Метою статті є висвітлення витоків, особливостей, значення та перспектив використання онтологічної риторики у соціально-гуманітарному пізнанні. Результати. При розгляданні витоків та особливостей онтологічної риторики встановлено, що одними із фундаторів онтологічної риторики в плані взаємозв’язку риторичних форм, як основи мовленнєвих практик та формування індивідуальної суб’єктності, є французький філософ і психоаналітик Ж. Лакан; а розробці принципів онтологічної риторики присвятив свій науковий шлях Є. Лаклау, який спирався на розробки Ф. де Сосюра, Р. Якобсона, П. де Мана, Ж. Женетта. Розглянуто специфіка металогічних конструкцій, починаючи від  континууму метонімії та метафори та закінчуючи висвітленням значущості в сучасному соціально-політичному і гуманітарному пізнанні катахрези. На думку автора, подальше розширення онтологічна риторика набуде не тільки за рахунок базисного тропу, як катахреза, а й із залученням таких стилістичних фігур та тропів, як – амфіболія, перифраза, антитеза, парадокс, еліпс, аномінація, алюзія, апосіопеза (замовчування), антономазія, гіпотипоза. Висновки. Доведено, що використання онтологічної риторики у соціально-політичному та гуманітарному вимірі дозволить зв’язати в єдиний вузол соціальне, політичне з індивідуальним буттям людини.  Простежено вплив французького філософа та психоаналітика Ж. Лакана на формування основних положень онтологічної риторики Е. Лаклау, яка спирається на значення мови та мовлення для індивіда, які визначаються  переважно несвідомими процесами та розповсюджуються у сучасності на соціально-політичні явища. Доведено, що онтологічна риторика базується на основі нового розуміння риторики та потребує залучення інших стилістичних фігур, не тільки метафори та метонімії, а й катахрези та споріднених з нею тропів, які причетні до утворення нових смислів, тобто мають тотожні смислові характеристики. Показано, що онтологічну риторику можна представляти в більш широкому контексті, оскільки тропологічні моделі стають способом побудови логічних моделей несвідомих процесів, що зумовлюють створення та особливості функціонування всіх знакових систем. В якості перспективи для майбутніх досліджень існує потреба в розробці міждисциплінарної методології, яка буде в змозі поєднати онтологічну риторику не тільки з соціальною та політичною філософію та теоретичним психоаналізом, а й розширити її з залученням інших напрямків соціально-гуманітарного дослідження.