Кремлівський терор проти військової еліти середини 1930-х років та його відлуння на Дніпропетровщині

Анотація

У статті актуалізовано і зроблена спроба з’ясувати та узагальнити деякі важливі аспекти, пов’язані з передумовами, розмахом і наслідками сталінського «Великого терору» 1937-1938 рр. в РСЧА, зокрема, на прикладі й військових частин, що дислокувалися на території Дніпропетровщини. Методи дослідження: історико-генетичний, проблемно-хронологічний, компаративний, описовий. Джерела: документальні матеріали з архівних фондів Управління СБУ по Дніпропетровській області, напрацювання в рамках обласної державної програми «Реабілітовані історією», окремі історичні праці відповідного тематичного профілю. Результати дослідження. З сучасних теоретико-методологічних позицій переосмислено і показано витоки та висхідна динаміка розгортання репресій в армійському середовищі міжвоєнної доби. Акцентовано, що створена та зміцніла під час громадянської війни Червона армія була вагомою суспільною і матеріальною силою, а її командири, особливо вищого рангу, з огляду на свої ратні звитяги і авторитет, позиціонували себе відносно незалежними у взаєминах з владою (як і опозиціонери в самій партноменклатурі), дозволяючи у повоєнному житті певні вольності, що подеколи суперечили державній політиці РКП(б)-ВКП(б). Помітний вплив на формування та здійснення каральних акцій серед військових справляв так званий «чинник Троцького» як організатора РСЧА та глави воєнного відомства у 1918-1925 рр., оскільки його, звісно, підтримували значні маси військовослужбовців, в т.ч. пізніше і як лідера                                                антисталінської опозиції. Подібні настрої породжували у частини командирів та політпрацівників й трагічні події кінця 1920 – початку 1930-х рр. на селі (насильницька колективізація, розкуркулення, депортації, Голодомор), бо саме із селян здебільшого рекрутувався рядовий склад армії. Тому задля збереження її надійності  у вищому військовому ешелоні навіть пропонували послабити репресії на селі. Непорозуміння між певними воєначальниками та Кремлем, виникали і в інших питаннях, передусім у визначенні нових пріоритетів радянської воєнної доктрини,  стратегії модернізації та механізації Збройних сил СРСР. Все це у сукупності й обернулося масовими репресіями в армії, жертвами яких стали десятки тисяч військовиків переважно вищого рангу. Встановлено, що їх стійка динаміка продовжувалася протягом всієї міжвоєнної пори, а кульмінацією, як і в інших сферах соціуму, стали криваві 1937-1938 рр. На конкретних прикладах простежена гірка доля командного складу військових формувань, що базувалися тоді в Дніпропетровській області. Висновки. Розрекламовані сталінськими посіпаками тих часів версії про масштабну «змову в РСЧА» вкотре підтверджують, що це міф, вигаданий задля збереження монопольної влади вождя та нейтралізації його потенційних конкурентів з боку популярних воєначальників нової генерації. Сама «справа військових» є політично вмотивованою, тобто сфабрикованою, переконливим свідченням чого є повна реабілітація у повоєнні часи абсолютної більшості її фігурантів. Разом з тим вчинений у ході її розкрутки в передвоєнні роки військовий погром мав неабиякі згубні наслідки для обороноздатності країни та її захисту від нацистської агресії, особливо в початковий період. Практичне значення. Матеріал статті може бути використаний при створенні узагальнюючих історичних праць про державний терор Кремля за часів комуністично-російського злочинного режиму, а також в освітньому процесі у закладах вищої освіти. Наукова новизна. Стаття є однією з перших спроб висвітлення обраної теми на регіональному рівні Дніпропетровщини.