Як мислити про війну в Україні?
DOI:
https://doi.org/10.15421/172278Ключові слова:
війна, пізнання, Україна, Росія, зло, відповідальність, винаАнотація
Актуальність цієї статті викликана поверненням у центр уваги європейських мислителів такого предмету мислення, як «війна». Складність даного предмету мислення вимагає особливої уваги до методологічних аспектів його пізнання. Метою нашого дослідження є знаходження ефективних гносеологічних засобів для переведення досвіду безпосереднього переживання війни у сферу раціонального мислення та знання, адже в даній статті йдеться про аналіз специфіки мислення про війну саме в своїй країні. Результатами дослідження є наступні положення. Показано, що мислення про війну «зсередини неї» відрізняється від «зовнішнього погляду» тим, що його здійснюють, зважаючи на персонально пережиті відчуття. В статті аргументовано, що досвід безпосереднього відчуття проявів війни не є вадою для процесу пізнання, а навпаки є передумовою його детальності та близькості до реальної фактичності війни. Стверджується, що для мислителя країни, яка веде справедливу оборонну війну, правдиве та адекватне дійсності осмислення реальності війни є ефективним засобом протидії ворогу. Як один з засобів переведення досвіду безпосереднього відчуття проявів війни у сферу раціонального мислення запропоновано залучення теорії Генріха Рікерта щодо впорядкування хаосу відчуттів шляхом формування понять та їх подальшої систематизації. В статті продемонстроване безпосереднє застосування цієї теорії для опрацювання відчуття зіткнення зі злом. Запропоновано концепцію трьох модусів зла – фактуального, активного і пасивного – та продемонстровано її застосовність для характеризації військових дій Росії в Україні 2022 року. Окрім цього в даному дослідженні опрацьовано засобами філософії ідею колективної та персональної відповідальності громадян Росії за події розв’язаної їхньою державою війни проти України. Зокрема показана застосовність стосовно народу сучасної Росії теорії Карла Ясперса щодо політичної, моральної та метафізичної вини народу-агресора. В ході даного розгляду виокремлено два різновиди толерування війни громадянами Росії. Висновки з отриманих результатів зроблено наступні. По-перше, мислення про війну в своїй країні не тільки цілком спроможне бути адекватним дійсності, але й здатне приймати до розгляду такі дані, якими не володіють дослідники, котрі знаходяться «ззовні війни». По-друге, головна методологічна складність мислення про війну в своїй країні полягає у пошуках надійних засобів переведення відчуттів досвіду в раціональну та чітко артикульовану форму системи понять. По-третє, використовуючи зазначені в статті методологічні засоби Г. Рікерта та К. Ясперса, можна приступитися до осмислення таких складних аспектів війни Росії проти України, як сутність вчинених загарбниками дій та питання їхньої провини.Завантаження
Дані завантаження ще не доступні.
Посилання
Aquinas, T. (1947). Summa Theologica. Benziger Brothers.
Baumeister, A. (2022). Interview. Radio Svoboda. Retrieved from https://www.svoboda.org/a/andrey-baumeyster-ne-hotelosj-by-stanovitjsya-anti-rossiey/31957733.html?fbclid=IwAR1k5sob-fDbl6-sZPuaOzr4_Rgc2eNOHZgDx-OTNfYiDrDkd31B_2jyuYc
Dostleva, L. (2022). Hate: A Scream in the Woods. Dwutygodnik, 347(11).
Held, V. (1970). Can a Random Collection of Individuals be Morally Responsible? The Journal of Philosophy, 67(14), 471-481. https://doi.org/10.2307/2024108
Jackson, F. (1982). Epiphenomenal Qualia. The Philosophical Quarterly, 32(127), 127-136.
Jaspers, K. (1946). Die Schuldfrage. Heidelberg.
Kulyk, O. (2019). Chaos in Heinrich Rickert’s Philosophy. Grani, 22(8), 37-46.
Marynovych, M. (2022). If We Turn Competition into Enmity Again, We Will Lose our Chance. Ukraine Now. Retrieved from https://vision.nazk.gov.ua/interview/akso-mi-znovu-peretvorimo-zmagalnist-na-voroznecu-to-zagubimo-nas-sans/
Mellema, G. (2006). Collective Responsibility and Qualifying Actions. Midwest Studies in Philosophy, 30, 168-175. https://doi.org/10.1111/j.1475-4975.2006.00133.x
Popovich, M. (2015). War and Society. Filosofs’ka dumka, 1, 5.
Rickert, H. (1922). Die Philosophie des Lebens: Darstellung und Kritik der Philosophischen Modeströmungen unserer Zeit. Tübingen: J. C. B. Mohr.
Ross, A. (1975). On Guilt, Responsibility, and Punishment. University of California Press.
Baumeister, A. (2022). Interview. Radio Svoboda. Retrieved from https://www.svoboda.org/a/andrey-baumeyster-ne-hotelosj-by-stanovitjsya-anti-rossiey/31957733.html?fbclid=IwAR1k5sob-fDbl6-sZPuaOzr4_Rgc2eNOHZgDx-OTNfYiDrDkd31B_2jyuYc
Dostleva, L. (2022). Hate: A Scream in the Woods. Dwutygodnik, 347(11).
Held, V. (1970). Can a Random Collection of Individuals be Morally Responsible? The Journal of Philosophy, 67(14), 471-481. https://doi.org/10.2307/2024108
Jackson, F. (1982). Epiphenomenal Qualia. The Philosophical Quarterly, 32(127), 127-136.
Jaspers, K. (1946). Die Schuldfrage. Heidelberg.
Kulyk, O. (2019). Chaos in Heinrich Rickert’s Philosophy. Grani, 22(8), 37-46.
Marynovych, M. (2022). If We Turn Competition into Enmity Again, We Will Lose our Chance. Ukraine Now. Retrieved from https://vision.nazk.gov.ua/interview/akso-mi-znovu-peretvorimo-zmagalnist-na-voroznecu-to-zagubimo-nas-sans/
Mellema, G. (2006). Collective Responsibility and Qualifying Actions. Midwest Studies in Philosophy, 30, 168-175. https://doi.org/10.1111/j.1475-4975.2006.00133.x
Popovich, M. (2015). War and Society. Filosofs’ka dumka, 1, 5.
Rickert, H. (1922). Die Philosophie des Lebens: Darstellung und Kritik der Philosophischen Modeströmungen unserer Zeit. Tübingen: J. C. B. Mohr.
Ross, A. (1975). On Guilt, Responsibility, and Punishment. University of California Press.
##submission.downloads##
Опубліковано
2022-12-29
Як цитувати
Кулик, О. (2022). Як мислити про війну в Україні?. Науково-теоретичний альманах Грані, 25(6), 112–121. https://doi.org/10.15421/172278
Номер
Розділ
ФІЛОСОФІЯ
