Український науковий центр у Празі під час радянської окупації навесні 1945 року

Анотація

Український науковий центр у Празі був основним представником української науки і освіти в Європі з 1921 по 1945. У час радянської окупації України Прага стала єдиним можливим містом для вільних досліджень історії, етнології, української мови, права, економіки, політики та інших наук. Освітні і наукові студії зазначених наук були пов’язані з Українським вільним університетом. Багато українських науковців, які працювали в цих галузях, приїхали до університету з СРСР і з європейських країн. На відміну від інших українських культурних і наукових центрів університет був одним з небагатьох, які здійснювали освітню діяльність. Відтак, мета дослідження полягає у тому, щоб прослідкувати зміни наукового життя університету після радянської окупації Праги, акцентуючи на проблемі переміщення вищої школи до іншої країни. Така проблема випливала з потреби збереження наукового центру, що діяв у Чехословаччині. Варто згадати, що отримавши підтримку президента Томаша Масарика, університет переїхав до Праги з Відня. Протягом майже двадцяти п’яти років університет був основним науковим і освітнім центром українців у Європі і пройшов різні періоди історії. Разом з Музеєм національно-визвольної боротьби, Українським технічно-господарським інститутом та іншими науковими організаціями, університет міг представляти українську культуру і науку закордоном. Новизна дослідження випливає зі спроби виокремити основні пропозиції щодо діяльності університету навесні 1945 року – залишитися чи покинути чеську столицю з аналізом подальшої долі українського наукового центру. Результати дослідження доводять, що університет не було перенесено до Баварії, а чеську столицю залишала частина науковців. За рішенням сенату університет продовжив працювати у Празі. Усе майно університету після окупації, більшість матеріалів архіву і бібліотеки були вивезені до СРСР. Професори, які залишилися у місті були заарештовані і ув’язнені в радянських тюрмах. До Баварії могли дістатися кілька професорів, що почали відновлювати університет без зв’язку до Праги.