Дискутивні віхи модерної методології дослідження історичних наук як складної системи принципів наукового пізнання

  • Микола Приходько Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова (Київ, Україна)
Ключові слова: верифікація джерел, епістемологія, історична реконструкція, презентизм, риторичний конструктивізм

Анотація

З'ясовано, що упродовж багатовікового процесу розвитку історичного пізнання існували різні підходи до осмислення подій минулого. Особливість історичної науки в порівнянні з природничими дисциплінами полягає в тому, що конкретні події та явища, які вона вивчає, не піддаються безпосередньому експериментальному дослідженню. Усі форми, в яких дійшли до нас конкретні факти минулого, ми називаємо історичними джерелами. Розглянута проблема історичної події, що перебуває у центрі уваги як істориків, так і філософів. Вважаємо, що в рамках історичної науки історичну подію правомірно визначити як науковий висновок, що фіксує сукупність дій історичних агентів у фіксованій просторово-часовій зоні минулого. Історичний факт розуміється як висновок, що фіксує одиничний результат подібних дій. Досліджено процес верифікації джерел історичного пізнання. Прослідковано особливості розуміння понять історичний факт, вчення про інтерпретацію історичних джерел, умови виникнення інтерпретації. Досліджено методи історичної інтерпретації та вчення про критику історичних джерел. Розглянуто  процес проведення досліджень в галузі історії, визначені фази проведення історичної розвідки, виділено структурні елементи. Розглянуто риторичний конструктивізм Х. Уайта, який запропонував критику методології класичного історіописання, релевантної постмодерністським настроям тієї доби. Наголошував на неосяжності відображення об’єктивної реальності в постмодерністському суспільстві. Постмодерністська критика Х. Уайта класичної парадигми наукового мислення базувалася на розуміння того що події, процеси минулого прямо корелюються з сучасним історичним дискурсом, що їх конструює. Розглянуто історичну теорію Ф. Анкерсміта яка є спробою подолання кантіанської епістемології. Філософська рефлексія Ф. Анкерсміта розвивається від дослідження логіки наративної репрезентації минулого до побудови теорії безпосереднього сприйняття історичного досвіду. Розглянуто загальні принципи інтерпретації, які є майже невіддільні від конкретики справжнього тексту, слугуючи головною для джерелознавства метою - кращому розумінню авторського задуму, закладеного його творцем.

Завантаження

Дані завантаження ще не доступні.

Посилання

Ankersmit, F. (2003). Six Theses of Narrative Philosophy of History. In Ankersmit F. R. Istoriya i tropologiya: vzlet i padeniye metafory. M.: Progress-Traditsiya.
Artog, F. (2007). Mirovoye vremya, istoriya i napisaniye istorii [World Time, History and the Writing of History]. Minsk: BDU. Krynicaznaŭstva i spiecyjaĺnyja histaryčnyja dyscypliny. Navuk. zb., 3.
Atamanenko, A. (2000). Deyaki problemy doslidzhenʹ z istoriyi dzhereloznavstva ta arkheohrafiyi. Istoriohrafichni ta dzhereloznavchi problemy istoriyi Ukrayiny [Some Research Problems in the History of Source Studies and Archeography]. Istoriohrafichni ta dzhereloznavchi problemy istoriyi Ukrayiny. Mizhvuzivsʹkyy zbirnyk naukovykh pratsʹ, 13-21.
Barthes, R. (1981). The Discourse of History. Transl. Stephen Bann. Comparative Criticism, 3.
Bereka, V. (2017). Novitni pidkhody v metodolohiyi ta metodytsi vykladannya istoriyi v Ukrayini [New Approaches in the Methodology and Methods of Teaching History in Ukraine]. Naukovi zapysky: Seriya «Istoriya», 1(2), 134-139.
Boyko, O. D. (2008). Istoriya Ukrayiny [History of Ukraine]. Navchalʹnyy posibnyk. 3-ye vyd. K.: «Akademiya».
Doran, R. (2013). Editor’s Introduction: Choosing the Past: Hayden White and the Philosophy of History. In Doran R. (Ed.). Philosophy of History After Hayden White. L.; N.-Y. : Bloomsbury, Kindle Edition.
Ferro, M. (2003). The Useand Abuse of History. Or How the Past is Taught to Children. London: Routledge.
Gadamer, H.-G. (1993). Prawda i metoda. Zarys hermeneutyki filozoficznej. Przeł. B. Baran. Kraków.
Handelsman, M. (1928). Historyka: zasady metodologii i teorii poznania historycznego. Wyd. 2. Warsaw.
Konopczyński, W. (2016). Dziennik 1918–1921. Warszawa–Kraków. Cz. 1.
Kroche, B. (1999). Antolohiya tvoriv iz filosofiyi: Istoriya. Ekonomika. Pravo. Etyka. Poeziya [Anthology of Works on Philosophy: History. Economy. Right. Ethics. Poetry]. SPb.: Pnevma.
Kytychenko, T. S. (2019). Rozvytok istorychnoho dzhereloznavstva v Ukrayini (1840-vi – 1920-ti rr.) [Development of Historical Source Studies in Ukraine (1840s - 1920s)]. Kharkiv: Disa Plyus.
Magill, A. (2007). Istoricheskaya epistemologiya [Historical Epistemology]. M.: Kanon.
Mironova, I. S. (2017). Istorychne dzhereloznavstvo ta ukrayinsʹka arkheohrafiya : spetskurs z dzhereloznavstva, istoriohrafiyi ta metodyky vykladannya istoriyi [Historical Source Studies and Ukrainian Archeography: Special Course on Source Studies, Historiography and Methods of Teaching History]. Mykolayiv: Vyd-vo CHNU im. Petra Mohyly,. 208 s.
Paul, H., van Veldhuizen, A. (2018, March). A Retrieval of Historicism: Frank Ankersmit's Philosophy of History and Politics. History and Theory, 57(1).
Reinhard, W. (2009). Życie po europejsku: od czasów najdawniejszych do współczesności. Przeł. J. Antkowiak. Warszawa: Wydawnictwo Naukowe PWN.
Rutkowski, H. (2007). Początki Towarzystwa Miłośników Historii w Warszawie (1906–1914). Przegląd Historyczny, 98(4).
Shevchenko, Y. S. (1999). K opredelenyyu ponyatyya dyskursa v ystorycheskoy prahmatyke [To Define the Concept of Discourse in Historical Pragmatics]. Visnyk KHDU. Seriya romano-hermansʹka filolohiya, 435.
Smoliy, V. A. (1997, July 4). Ukrayinsʹka istorychna nauka na rubezhi XXI stolittya: problema poshuku novykh teoretychnykh ta metodolohichnykh pidkhodiv [Ukrainian Historical Science at the Turn of the XXI Century: the Problem of Finding New Theoretical and Methodological Approaches]. Osvita Ukrayiny, 27.
Smyczyńska-Adamska, L. (1972). Z biografii politycznej Marcelego Handelsmana. Zeszyty Historyczno-Polityczne SD, 6, 4354.
Temirova, N. R. (2019). Istoriya istorychnoho znannya: vid zarodzhennya do statusu nauky [The History of Historical Knowledge: from the Beginning to the Status of a Science]. Vinnytsya: DonNU imeni Vasylya Stusa.
Topolski, Je. (1976). Methodology of History. Transl. O. Wojasiewicz. Dordrecht; Boston: D.Reidel Publishing Company.
Uayt, Kh. (2002). Metaistoriya: Istoricheskoye voobrazheniye v Yevrope XIX veka [Metahistory: The Historical Imagination in 19th Century Europe]. Yekaterinburg: Izdatelʹstvo Uralʹskogo universiteta.
White, H. (1978). Tropics of Discourse. Essays in Cultural Criticism. L.; Baltimore: The Johns Hopkins University Press.

Переглядів анотації: 33
Завантажень PDF: 32
Опубліковано
2022-07-01
Як цитувати
Приходько, М. (2022). Дискутивні віхи модерної методології дослідження історичних наук як складної системи принципів наукового пізнання. Науково-теоретичний альманах Грані, 25(3), 63-69. https://doi.org/10.15421/172238
Розділ
ІСТОРІЯ