Родина Штігліців в Одесі: сімейна історія в просторі українського мегаполіса

  • Микола Буланий Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара
Ключові слова: придворні євреї, барон, Штігліци, Одеса, конвертовані євреї, вулиці, торговий дім «Штігліц і К˚», Рішельєвський ліцей, граф М. С. Воронцов

Анотація

В статті проаналізовано внесок баронів Штігліців у розвиток Одеси, а також здійснено спробу імплементації родинної історії та місць пам’яті в просторовий контекст сучасного українського мегаполісу. Адже осягнення простору сучасних міст в умовах декомунізаційних процесів у черговий раз зумовлює переоцінку спадщини міст, особливо з потужним імперським минулим. У нагоді для цього стали як загальнонаукові методи аналізу, синтезу, так і спеціальні історичні методи компаративного аналізу та герменевтики джерельного матеріалу. При цьому було залучено різновидові джерела задля досягнення основної мети – пошуку місць пам’яті, пов’язаних з баронами Штігліцами, та виявлення основних можливих точок на мапі Одеси.  Окремо була охарактеризована теоретична база, що, крім іншого, дозволило виявити сучасні уявлення й ставлення до роду Штігліців у різних країнах Європи. Завдяки цьому можливо доповнення краєзнавчих збірок, розробка екскурсійних маршрутів, створення меморіальних табличок щодо внеску братів Штігліців у розвиток краю. Особливо враховуючи те, що Штігліци були одними з перших конвертованих євреїв Російської імперії станом на кінець XVIII ст. й саме Південь України відіграв значну роль у піднесенні роду. Адже німецькі придворні євреї саме тут прийняли лютеранство, отримали стартову базу, права іноземного купецтва, а згодом перемістили власні капітали до Петербургу, де одна з гілок роду й отримала від Миколи І баронський титул. Причому це був єдиний випадок надання баронства імператором протягом усього його правління. В ході дослідження було встановлено кілька важливих об’єктів та знакових для Штігліців місць, а також виявлено вулицю, яка носила ім’я барона Л. Штігліца. Окрім того вдалося простежити вплив родини Штігліців не лише на торгівельно-промислове піднесення Одеси, але й на фінансовий та культурний розвиток імперського міста.

Завантаження

Дані завантаження ще не доступні.

Посилання

Anonim (1893). Pismo Odesskago otdeleniya Kommercheskago Soveta na voprosyi o vyigodah i nevyigodah porto-franko ot 7 noyabrya 1834 g. Arhiv knyazya Vorontsova (Kn. 39). Moskva: Universitetskaya tipografiya. P. 100–101.
Baryishnikov, M. (1998). Delovoy mir Rossii: Istoriko-biograficheskiy spravochnik (Ch. 2). Sankt-Peterburg: Iskusstvo-SPB; Logos. 448 s. Retrieved from https://www.booksite.ru/localtxt/del/ovo/delovoi_mir/index.htm.
Blestyaschiy finansist i metsenat Lyudvig Shtiglits. (2018). Grad.ua. Novosti Odessyi. Retrieved from https://grad.ua/istoriya-odessy/77313-blestyashij-finansist-i-mecenat-lyudvig-shtiglic.html.
Burdeynyiy, O., Serov, I., & Surilov, A. (2015). «S dolzhnoyu i nepremennoyu vernostiyu…». Ocherki istorii Odesskogo kaznacheystva (1826–1920 gg.). Odessa.
Vsya torgovo-promyishlennaya Odessa. Adresno-spravochnaya kniga na 1914 god. (1914). Odessa: Tipografiya «Energiya».
Vyisochayshe utverzhdennoe obrazovaniei Ustav Rishelevskago Litseya (2 Maiya 1817). (1830). PSZRI. (Sobranie 1. Т. XХXІV. 1817. №26827). Sankt-Peterburg: V tipografii II Otdeleniya Sobstvennoy EIV Kantselyarii. P. 239–256.
Gamburd, M. (2013). Dinastiya Shtiglitsev, Zvezda (Аprel). Retrieved from https://www.miriamgamburd.com/ru/text/dinastiya-shtiglitsev/.
Druzhkova, I. (2004). Evreyskie bankiryi v Odesse ХIХ veka. Migdal Times (Iyun–avgust/tamuz–av. № 48–49. Retrieved from https://www.migdal.org.ua/times/48/4465/.
Zapiska gen.-l. Raevskogo o torgovle s gortsami i pereselenii na vostochnyiy bereg. (1884). Aktyi, sobrannyie Kavkazskoy arheograficheskoy komissiey (T. IX). Tiflis: Tip. Kantselyarii Glavnonachalstvuyuschego grazhdanskoyu chastiyu na Kavkaze. P. 470–480.
Konditsii, postanovlennyiya v Senate s soderzhatelyami Kryimskih solyanyih ozer Kommertsii Sovetnikom Perettsom i Hersonskim kuptsom Shtiglitsom, na osnovanii koih obyazalis oni po zaklyuchennomu s nimi kontraktu vmesto zaimstvuemoy dosele iz zagranichnyih mest, dovolstvovat Kryimskoyu solyu Gubernii: Podolskuyu, Volyinskuyu, Minskuyu, Litovskuyu i Belorusskuyu, s nyine tekuschago 1801 goda, po prednaznachaemomu prodolzheniyu im soderzhaniya Kryimskih solyanyih ozer, vpred chrez vosem let s predostavleniem pri tom svobodnoy sey zhe soli prodazhi kazhdomu ih volnopromyishlennikov o vsem voobsche gorodam i seleni yam oznachennyah Guberniy (11 Marta 1801). (1830). PSZRI. (Sobranie 1. T. XXVI. 1800–1801. №19774). Sankt-Peterburg: V tipografii II Otdeleniya Sobstvennoy EIV Kantselyarii. P. 572–578.
Levchenko, V. (2019). «Blagorodnyie korni» odesskogo «Vodnogo». Mezhdunarodnyiy morskoy zhurnal «SUDOHODSTVO» (№ 4). Retrieved from https://sudohodstvo.org/blagorodnye-korni-odesskogo-vodnogo/.
Lytvynova, T. F. (2011). «Pomishchytska pravda». Dvorianstvo Livoberezhnoi Ukrainy ta selianske pytannia naprykintsi XVIII – u pershii polovyni ХIХ stolittia (ideolohichnyi aspekt). Dnipropetrovsk: «LIRA».
Morozan, V. (2007). Krupneyshie torgovo-bankirskie doma Odessyi ХIХ v. Ekonomicheskaya istoriya: Ezhegodnik. P. 137–192.
Murashkintsev, A. (1897). Odessa. Entsiklopedicheskiy Slovar F. A. Brokgauza i I. A. Efrona (T. 21A (42). Neshvill–Opatskiy). Sankt-Peterbrug: Tipo-Litografiya I. A. Efrona. P. 726–730. Retrieved from http://gatchina3000.ru/big/073/73754_brockhaus-efron.htm.
Odesskaya gazeta. 08.11.1941. № 5, 2.
Odesskaya gazeta. 09.03.1944. № 57, 4.
Pismo gr. A. H. Benkendorfa k gr. M. S. Vorontsovu ot 25 aprelya 1838. (1889) Arhiv knyazya Vorontsova (Kn. 35). Moskva: V universitetskoy tipografii (M. Katkov). P. 361.
Pismo grafa K. V. Nesselrode grafu (knyazyu) M. S. Vorontsovu (17 janvier 1847). (1895). Arhiv knyazya Vorontsova (Kn. 40). Moskva: V universitetskoy tipografii. P. 335–336.
Pismo grafa K. V. Nesselrode grafu (knyazyu) M. S. Vorontsovu (23 janvier 1829). (1895). Arhiv knyazya Vorontsova (Kn. 40). Moskva: V universitetskoy tipografii. P. 41–42.
Pismo grafa K. V. Nesselrode grafu (knyazyu) M. S. Vorontsovu (28 janvier 1830). (1895). Arhiv knyazya Vorontsova (Kn. 40). Moskva: V universitetskoy tipografii. P. 52.
Pismo grafa K. V. Nesselrode grafu (knyazyu) M. S. Vorontsovu (28 fevriel 1830). (1895). Arhiv knyazya Vorontsova (Kn. 40). Moskva: V universitetskoy tipografii. P. 55.
Pismo grafa K. V. Nesselrode grafu (knyazyu) M. S. Vorontsovu (23 mars 1829). (1895). Arhiv knyazya Vorontsova (Kn. 40). Moskva: V universitetskoy tipografii. P. 44–45.
Pismo S. V. Safonova k kn. V. S. Vorontsovu. (1892). Arhiv knyazya Vorontsova (Kn. 38). Moskva: Universitetskaya tipografiya. P. 380.
Raport gen.-l. Raevskogo gr. Vorontsovu, ot 25-go maya 1840 goda. (1884). Aktyi, sobrannyie Kavkazskoy arheograficheskoy komissiey (T. IX). Tiflis: Tip. Kantselyarii Glavnonachalstvuyuschego grazhdanskoyu chastiyu na Kavkaze. P. 489–490.
Russkiy gosudarstvennyiy istoricheskiy arhiv (RGIA), f. 1091. Shtiglitsyi, baronyi: Lyudvig Ivanovich (1778–1843) i Aleksandr Lyudvigovich (1814–1884), op. 1. 1829–1883 gg. 10.
Sartor, V. (2012). Hlebnyie eksporteryi Chernomorsko-Azovskogo regiona: gruppyi predprinimateley i ih etnicheskih sostav, 1834–1914. Gretske pIdpriemnitstvo I torgIvlya u Pivnichnomu Prichornomor’yi XVIII– XIX st. Zbirnik naukovih statey. Kiyiv: Institut Istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini. P. 157–209.
Spisok grazhdanskim chinam pervyih chetyireh klassov (Ch. 1. Chinyi pervyih treh klassov. Ispravleno po 10-e maya 1872 g.). (1872). Sankt-Peterburg: V tipografii Pravitelstvuyuschago Senata. P. 409–410.
Spisok grazhdanskim chinam pervyih chetyireh klassov (Ch. 1. Chinyi pervyih treh klassov. Ispravleno po 10-e sentyabrya 1872 g.). (1872). Sankt-Peterburg: V tipografii Pravitelstvuyuschago Senata. P. 406–407.
Shtiglits, M. (2014). Semya Shtiglits v Rossii. 2014. 10 s. Retrieved from https://www.ghpa.ru/images/shtiglits/ Shtiglitsyi_semya_2014.pdf.
Memoirs du prince M. Woronzow (1819–1833). (1891). Arhiv knyazya Vorontsova (Kn. 37). Moskva: Universitetskaya tipografiya. P. 64–102.

Переглядів анотації: 32
Завантажень PDF: 45
Опубліковано
2022-01-27
Як цитувати
Буланий, М. (2022). Родина Штігліців в Одесі: сімейна історія в просторі українського мегаполіса. Науково-теоретичний альманах Грані, 24(12), 15-22. https://doi.org/10.15421/1721113
Розділ
ІСТОРІЯ