Теорія інституціоналізму: рефлексії ретроспективного дискурсу

  • Сергій Вонсович Камянець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка
Ключові слова: інституціоналізм, теорія та історія політики, політичний інститут, «класична» теорія інституціоналізму, методологія, легалізм, об’єктивізм, детермінізм, політична реальність

Анотація

У статті досліджено підходи до генезису та еволюції теорії інституціоналізму. Метою дослідження є ретроспективний аналіз інституціонального підходу в  політичній науці та прослідковування еволюції інституціональної парадигми. Автор виходить з того, що в інституціональній традиції  є кілька теоретичних блоків, як-то: французький правовий інституціоналізм, інституціональна проблематика представників соціологічної та політологічної думки ХІХ – першої половини ХХ століття, а також американський економічний інституціоналізм цього ж періоду. З’ясовано, що інституціональний підхід як цілісна методологічна програма вивчення соціального порядку вперше був розроблений в межах соціологічного напрямку західноєвропейського правознавства. Визначено, що основою інституціональної теорії у французькому правознавстві є ідея рівноваги, за якою суспільний розвиток відбувається як спонтанний рівноважний процес, а порядок, який постає в процесі такого розвитку, не є наперед встановленим ні природою, ні сувереном. Розкрито, що дослідники ХІХ – першої половини ХХ ст. трактують інститути переважно як фундаментальні колективні структури суспільства, нормативна і легітимаційна сила яких міститься у сфері цінностей, однак їх  увага  сконцентрована довкола формальних інститутів. Виокремлено суттєвий внесок у розвиток інституціональної парадигми представників економічної теорії американського інституціоналізму. З’ясовано, що в межах традиції американського інституціоналізму природа інститутів пояснюється як сукупність неформальних і похідних від них формальних норм мислення та поведінки, що визначають взаємодію людини з навколишнім середовищем, а також відносини між людьми. Темпоральність змінюваності інститутів відбувається у результаті свідомого та несвідомого вибору людей. Обґрунтовано, що «класичний» інституціалізм розглядав політику як незалежну від індивідуальних інтересів нормативну систему. Характерною прикметою відповідної традиції був легалізм, який передбачає інтерпретацію політики в термінах конституції і права. Водночас ідеалізація інститутів зумовлювала ідеалізацію відображуваних ними суспільних інтересів, що набували характеру самостійної сутності, не пов’язаної з інтересами конкретних індивідів. Тому саме холістська методологія є ключовою ознакою старого інституціоналізму.  Автор доходить висновку, що об’єктивістський підхід залишається базовим для традиційного інституціоналізму. При цьому відбувається звуження можливостей дослідження ролі суб’єктивного чинника в політичних процесах. Крім об’єктивізму, специфічною прикметою вказаного підходу є інституціонально-структурний детермінізм у розумінні політичної реальності. Політична реальність у цьому плані розглядається як повністю залежна від форматування і функціонування політичних інститутів.

Завантаження

Дані завантаження ще не доступні.

Посилання

Chilcote, R. (1981). Theories of Comparative Politics: The Search For A Paradigm Reconsidered. Boulder: Westview Press.
Congress: Structure and Policy (1987). ed. by M. D. McCubbins, T. Sullivan. New York: Cambridge University Press.
Din, D. (2019). Kommunizm ili neofeodalizm? [Communism or neo-feudalism?] Logos, 29(6), 85-114. URL: https://doi.org/10.22394/0869-5377-2019-6-85-114. [in Russian].
Djurkgejm, Je. (1991). O razdelenii obshhestvennogo truda. Metod sociologii [On the division of social labor]. per. s fr. L.Gofmana. Moskva: Nauka. [in Russian].
Dobbin, F. (1994). Forging Industrial Policy: The United States, Britain, and France in the Railway Age. New York: Cambridge University Press.
Eckstein, H. (1963). Comparative politics: a reader Harry Eckstein, David Ernest Apter. Free Press of Glencoe.
Eremeeva, N. V. (2008). What is new in new institutionalism? Metodologіja, teorіja ta praktika socіologіchnogo analіzu suchasnogo suspіl'stva, 14, Harkіv, 75-79. [in Ukrainian].
Fisun, O. A. (2016). Neformalni instytuty ta neopatrymonialna demokratiia v Ukraini. [Informal institutions and neo-patrimonial democracy in Ukraine.]. Ahora, 17, 9-13. [in Ukrainian].
Fligstein, N. (1996). Markets as politics: A political-cultural approach to market institutions. American Sociological Review, 61, 656-673.
Hall, P. A., Taylor, R. (1996). Political science and the three new institutionalisms. Political Studies, XLIV, 936-957.
Immergut, E. (1998). The Theoretical Core of the New institutionalism. Politics and Society. № 1. Р. 5-34.
Levi, M. (2008). Reconsiderations of rational choice in comparative and historical analysis Comparative politics: Rationality, culture, and structure ed. by I. M. Lichbach, A. S. Zuckerman. New York: Cambridge University Press, Р. 117-133
Lukovskaja, D. I. (1972). Sociologicheskoe napravlenie vo francuzskoj teorii prava. [Sociological direction in the French theory of law]. Leningrad: LGU. [in Russian].
March, J., Olsen, J. (1984). The New Institutionalism: Organizational Factors in Political Life American Political Science Review. №78. P. 734-749.
March, J., Olsen, J. (1989). Rediscovering Institutions: The Organizational Basis of Politics. New York: Free Press.
Mart'janov, V. S. (2021).V poiskah drugogo mejnstrima. [Looking for another mainstream] Polis. Politicheskie issledovanija. № 4. S. 112-131. URL:https://doi.org/10.17976/jpps/2021.04.09 [in Russian].
Matsiievskyi, Yu. (2016). U pasttsi hibrydnosti: zygzagy transformatsii politychnoho rezhymu v Ukraini (1991-2014). [In the trap of hybridity: zigzags of transformations of the political regime in Ukraine (1991-2014)].Chernivtsi: Knyhy-KhKhI. [in Ukrainian].
Patrushev, S. V., Filippova, L. E.(2019). Institucionalizm i neoinstitucionalizm .[Institutionalism and neo-institutionalism] Sovremennaja politicheskaja nauka: Metodologija Moskva: Aspekt Press S. 101-137. [in Russian].
Peters, G. (1999). Institutional Theory in Political Science: The New Institutionalism. London; New York : Pinter.
Piters, B. (1999). Politicheskie instituty: vchera i segodnja [Political Institutions: Yesterday and Today] Politicheskaja nauka: novye napravlenija Pod red . R. Gudina i H.-D. Klingemanna / per. s angl. M. Gurvica, A. Demchuk, T.V. Jakusheva. Moskva: Veche. S. 218 - 234. [in Russian].
Romaniuk, A. (2006).Novyi instytutsionalizm ta poniattia instytutu v politychnii nautsi. [New Institute for Political Science.] Visnyk Lvivskoho universytetu. Seriia «Filosofski nauky». Vyp. 9. S.190-199. [in Ukrainian].
Rotstajn, B. (1999). Politicheskie instituty: obshhie problemy Politicheskaja nauka: novye napravlenija Pod red . R. Gudina i H.-D. Klingemanna [Political Institutions: Common Problems] per. s angl. M.Gurvica, A. Demchuk, T.V.Jakushevoj. Moskva: Veche, S. 149-180. [in Russian].
Spenser, G. (1877). Osnovanija sociologii [Foundations of Sociology] per. s angl. Sankt-Peterburg: I.I. Bilibina. V2t. T. 1 URL: http://e-heritage.ru/Book/10015928. [in Russian].
Steinmo, S. Tolbert, C. (1998). Do institutions really matter? Taxation in industrialized democracies. Comparative Political Studies, 31(2), 165-187.
Stoiko, O. M. (2016). Transformatsiia politychnykh instytutiv u suchasnykh perekhidnykh suspilstvakh. [Transformation of political institutions in modern transitional societies]. Kyiv: Lohos. [in Ukrainian].
Sushyi, O. (2011).Teoretychni zasady instytutsiinoi teorii derzhavnoi polityky [Theoretical foundations of institutional theory of public policy]. Publichne upravlinnia: teoriia i praktyka, 2(6), 110-116. [in Ukrainian].
Veber, M. (1990). Izbrannye proizvedenija [Selected works].per. s nem. Ju. Davydova; Moskva: Progress. [in Russian].
Veblen, T. (1984).Teorija prazdnogo klassa [Leisure class theory]. per. s angl. S.Sorokinoj; Moskva: Progress. [in Russian].
Voronianskyi, O. V.(2014). Politychni instytuty: mekhanizm formuvannia v konkurentnomu seredovyshchi.[Political institutions: the mechanism of formation in a competitive environment.] Suchasne suspilstvo, 1, 15–28. [in Ukrainian].

Переглядів анотації: 47
Завантажень PDF: 208
Опубліковано
2021-09-29
Як цитувати
Вонсович, С. (2021). Теорія інституціоналізму: рефлексії ретроспективного дискурсу. Науково-теоретичний альманах Грані, 24(9), 55-64. https://doi.org/10.15421/172189
Розділ
ПОЛІТОЛОГІЯ