Час і темпоральність: інтерпретація М. Гайдеггера versus інтуіція А. Бергсона

  • Тетяна Власова Дніпровський національний університет залізничного транспорту ім.Академіка В.Лазаряна
  • Юлія Макєшина Придніпровська державна академія фізичної культури і спорту
  • Ольга Власова Дніпровський національний університет залізничного транспорту ім.Академіка В.Лазаряна

Анотація

Постмодерністська концептуалізація темпоральності у теперішній час розглядається  у чисельних предметних сферах науки представниками різних дослідницьких напрямів. Водночас відбувається становлення проблемної сфери аналізу дискурсу темпоральності в науці і дискурсивних практик темпоральності у модусах як "високої", так і масової культури, внаслідок чого знімаються класичні концепти і традиційні поняття з наступним домінуванням плюральності знань і амбівалентності смислів, що відкриває теоретичний простір для аналізу часу і темпоральності і в модерні, і в постмодерні.  Мета теоретичного дослідження темпоральності в цій статті розуміється як концептуальна реконструкція темпоральності в ідеях Гайдеггера і Бергсона, які працювали приблизно одночасно, і звертаючись до темпоральності з різних теоретичних позицій, заклали основи для постмодерністського концептуального апарату щодо аналізу темпоральності. Аналітичні й емпіричні підходи до темпоральності представляють найбільш впливові трактування взаємодії "інтерпретації" та "інтуіції" в постпарадигматичному "дрейфі" умов постмодерну у працях Гайдеггера і Бергсона. Методологія  аналізу зумовлена    міждисциплінарним характером дослідження із подібним підходом феноменологічних, герменевтичних та постструктуралістських методів.  Наукова новизна роботи полягає в реконструкції понять і моделей темпоральності у Гайдеггера і Бергсона з акцентом на "об'ємних" репрезентаціях темпоральності в роботах цих двох теоретиків, останнє залучає діалогічні відносини (М. Бахтін) у створенні поліфонічної картини світу. У теперішній час поняття темпоральності часто використовується як своєрідний епіфеномен часу, що займає гнучке положення поміж абсолютним і відносним часом. Якщо Гайдеггер акцентує понятійний характер часу, в той же час використовуючи термін «феномен» в деяких випадках, то в "бергсонізмі" "duration" постає як поняття у своєму концептуальному розвитку (Дельоз). За Гайдеггером, усі філософські твердження є темпоральними, але в той же час є зрозумілим, що він не зміг би ввести свою "граничну темпоралізацію" без затвердження Бергсоном  онтологічної переваги для "duration". І хоча в постмодернізмі  вважається, що  безпрецедентна акцентуалізація темпоральності – це заслуга Гайдеггера, необхідно визнати той факт, що саме Бергсон трансформував класичні модуси часу і традиційні підходи до їх концептуалізації.

Завантаження

Дані завантаження ще не доступні.

Посилання

Allen, M. (1989). Temporality and History in the thought of Martin Heidegger. Revue Internationale de Philosophie. Vol. 43, No 168 (1). 33-51.
Appignanesi, R. & Garratt, C. (2007). Introducing Postmodernism. A Graphic Guide. Malta: Gutensberg Press.
Baetens, J., Bru, S., et al., (ed. 2016). Time and Temporality in Literary Modernism (1900-1950). Peeters.
Bergson, H. (1965). Duration and Simultaneity: With reference to Einstein’s theory. Bobbs-Merrill.
Bergson, H. (2001). Time and Free Will: An Essay in the Immediate Data of Consciousness. Dover Publications.
Bowler, M., (ed. 2016). Hermeneutical Heidegger. North-Western University Press.
Capobianco, K. M. (2015). Heidegger’s Way of Being. University of Toronto Press.
Caputo, J. (2015). Truth. Philosophy is Transit. London: Penguin Books.
Chernyakov, A. G. (2001). Translator`s afterword. Heidegger. Main problems of phenomenology. Sankt-Peterburg: Vysshaya religiozno-filosof. shk. 442–445. [in Russian]
Delez, Zh. & Gvattari, F. (2009). What is philosophy? Moskva: Akademicheskiy Proekt. [in Russian]
Delez, Zhil (2001). Bergsonizm. Bergsonism. Empiricism and Subjectivity: Hume's Experience of Human Nature; Critical philosophy of Kant: the doctrine of ability; Bergsonism; Spinoza. Moskva: Per Se. 229–324. [in Russian]
Dombrovan, T. (2018). An Introduction to Linguistics Synergetics. Cambridge Scholars Publishing.
Dyakov, A. V. (2013). Gilles Deleuze. Philosophy of difference. Sankt-Peterburg: Aleteyya. [in Russian]
Foucault, M. (1990). The Use of Pleasure. In The History of Sexuality (Vol. 2). New York: Vintage.
Francese, J. (1997). Narrating Postmodern Time and Space. State University of New York Press.
Gusserl, E. (2000). Ideas for pure phenomenology and phenomenological philosophy. Moskva: Akademicheskiy Proekt. [in Russian]
Haqshenas, S. (2016). The concept of Time: Henry Bergson, Sedeq Hedayat and William Faulkner. LAMBERT Academic Publishing.
Hawking, S. A. (1998). Brief History of Time. Bantam: 10th Anniversary edition.
Helekson, K. (2001). The Alternate History: Refiguring Historical Time. Kent State University Press.
Hinton, L. & Willemsen, H., (ed. 2017). Temporality and Shame. London, New York: Routledge.
Hoy, D. C. (2012). The Time of Our Lives: A Critical History of Temporality. The MIT Press.
Huehlo, M. (2009). Qualified Hope: A Postmodern Politics of Time. Ohio State University Press.
Jameson, F. (2003). The End of Temporality. Critical Inquiry (29.4). 695-718. doi/10.1086/377726
Jaszczolt, K. M. (2009). Representing Time: An Essay on Temporality and Modality. New York: Oxford University Press.
Je Roy, E. (2005). A New Philosophy: Henry Bergson. Cossimo Classics.
Khaydegger, M. (2001). The main problems of phenomenology. Sankt-Peterburg: Vysshaya religiozno-filosof. shk. [in Russian]
King, M. (2010). A Guide to Heidegger`s Being and Time. New York: State University of New York Press.
Lundy, C. & Deleuze, J. (2018). Bergsonism. Edinburgh University Press.
Massey, H. (2016). The Origin of Time: Heidegger and Bergson. New York: State University of New York Press.
Medova, A. A. (2006). The concept of time and its meaning for the model of human essence. Comparative analysis of the concepts of I. Kant and M. Merleau-Ponty. Materials of the international congress. Moskva: IF RAN. 33-43. [in Russian]
Modern Philosophical Dictionary. (2004). Moskva: Akademicheskiy Proekt.
Sinclair, M. (2020). Bergson. New York and London: Routledge.
Vattimo, Y. (2019). Beyond the Subject: Nietzshe, Heidegger and Hermeneutics. SUNY Press.
Zizek, S. (2014). Event: A Philosophical Journey Through A Concept. London: Melville House.

Переглядів анотації: 71
Завантажень PDF: 56
Опубліковано
2021-06-10
Як цитувати
Власова, Т., Макєшина, Ю., & Власова, О. (2021). Час і темпоральність: інтерпретація М. Гайдеггера versus інтуіція А. Бергсона. Науково-теоретичний альманах Грані, 24(6), 50-59. https://doi.org/10.15421/172159
Розділ
ФІЛОСОФІЯ