Співвідношення національного та наднаціонального рівнів формування зовнішньої політики Європейського Союзу

  • Мелісса Ергюн Інститут міжнародних відносин Київсьокого національного універси-тету імені Тараса Шевченка
Ключові слова: ЄС, зовнішня політика, надціональність, міжурядовий підхід, імплементаційний наднаціоналізм, суверенітет, європейська інтеграція

Анотація

Актуальність теми зумовлена міграційною кризою, виникненням збройних конфліктів і осередків нестабільності поблизу кордонів ЄС, унаслідок чого він змушений посилювати наднаціональне управління у різних галузях. Однією з таких галузей є зовнішня політика, яка в умовах зміни характеру безпекових взаємодій відіграє важливу роль у процесі європейської інтеграції. Об’єктом дослідження виступає ЄС як міжнародний актор у процесі свого становлення й розвитку. Предмет – зовнішньополітичний вимір функціонування ЄС, його концептуальні, інституційні та інструментальні аспекти.Метою статті було розглянути низку підходів із різними акцентами в інтерпретації зовнішньої політики Європейського Союзу, дефініції понять «суверенітет» та «над національність», різницю між нормативним та імплементаційним наднаціоналізмом, історичне ставлення країн-членів до повного збереження чи делегування суверенітету, значення Маастрихтського та Лісабонського договорів у формуванні політики ЄС, створення нових органів влади та посад у процесі становлення ЄС у контектному значенні та фактори впливу країн-членів на формування спільної політики ЄС, визначити ставлення держав-членів до надціонального рівня управління, переваги та недоліки для них. Висновки. Держави члени неоднозначно ставляться до поглибленої інтеграції у зовнішньополітичній сфері. З одного боку, співпраця в галузі зовнішньої політики може слугувати інструментом, який дозволяє державам-членам більш ефективно реалізовувати свої національні інтереси. Однак в умовах браку лідерства в ЄС наднаціональний рівень може стати інструментом нормативного виправдання проектування пріоритетів окремих держав-членів на інших учасників союзу. При цьому можливості його використання залишаються обмеженими через серйозні відмінності у стратегічній культурі держав-членів ЄС.

Завантаження

Дані завантаження ще не доступні.

Посилання

Bulmer, S., & Radaelli, C. (2005). The Europeanization of National Policy. In: Bulmer, S., & Lequesne, C. (Eds.). The Member States of the European Union. (pp. 338–359). Oxford: Oxford University Press.

Communication from the Commission to the European Council, the European Parliament and the Council. A stronger global actor: a more efficient decision-making for EU Common Foreign and Security Policy. Brussels, 12.9.2018 COM (2018) 647 final. Retrieved from https://ec.europa.eu/transparency/regdoc/rep/1/2018/EN/COM-2018-647-F1-EN-MAIN-PART-1.PDF.

Consolidated Version of the Treaty on European Union. (2012). Official Journal of the European Union. Retrieved from https://eur-lex.europa.eu/resource.html?uri=cellar:2bf140bf-a3f8-4ab2-b506-fd71826e6da6.0023.02/DOC_1&format=PDF.

Corduneanu, L. (2014). CFSP – Vacillating Between Supranationalism and Intergovernmentalism? CES Working Papers, Center for European Studies, Alexandru Ioan Cuza University, 6 (1), 55–61.

Dijkstra, H. (2017). The Common Foreign and Security Policy. Oxford Research Encyclopedia of Politics.

Falkner, G. (2011). The EU's Decision Traps: Comparing Policies. New York: Oxford University Press.

Ginsberg, R. (1989). Foreign Policy Actions of the European Community: The Politics of Scale. Boulder: Lynne Rienner.

Glarbo, K. (1999). Wide-awake Diplomacy: Reconstructing the Common Foreign and Security Policy of the European Union. Journal of European Public Policy, 6 (4), 634–651.

Gross, E. (2007). Germany and European Security and Defense Cooperation: The Europeanization of National Crisis Management Policies? Security Dialogue, 38 (4), 501–520.

Grubinko, A. (2018). Participation of Great Britain in the process of formation and development of the Common Foreign and Security Policy of the European Union (1990-2016). Candidate’s thesis. Kyiv [in Ukrainian].

Haass, R. (2003). Sovereignty: Existing Rights, Evolving Responsibilities. Remarks at Mortata Institute of Georgetown University. Retrieved from http://www.georgetown.edu/sfs/documents/haass_sovereignty_20030114.pdf.

Hay, P. (1966). Federalism and Supranational Organizations. Patterns for New Legal Structures. Urbana and London: University of Illinois Press.

Helwig, N. (2013). The New EU Foreign Policy Architecture: Reviewing the first two years of the EEAS. Center for European Policy Studies.

Hill, C. (1983). National Foreign Policies and European Political Cooperation. London: George Allen & Unwin.

Irondelle, B. (2008). European Foreign Policy: the End of French Europe? Journal of European Integration, 30 (1), 153–168.

Ivan, A. (2007). State Unle ale Europei. European Union between intergovernmentalism and supranationalism, European Institute.

Juncos, A. E., & Pomorska, K. (2006). Playing the Brussels game: Strategic Socialization in the CFSP Council Working Groups. European Integration online Papers, 10 (11), 17. Retrieved from http://eiop.or.at/eiop/index.php/eiop/article/view/2006_011a/34.

Larive, M. (2014). Debating European Security and Defense Policy: Understanding the Complexity. Routlege.

Leal-Arcas, R. (2007). Theories of Supranationalism in the EU. The Journal of Law in Society, 8 (1), 88–113.

Major, C. (2005, September). Europeanization: Framework or Fashion? University of Birmingham. A network on research and teaching on European foreign policy, 3 (5), 23.

Mendez, C., Wishlade, F., & Yuill, D. (2008). Goodness of Fit and Adaptation Pressures in EU Competition Policy and Regional Aid. Journal of Comparative Policy Analysis, 10 (3), 279–298.

Menon, Anand. (2009). Empowering paradise? ESDP at ten. International Affairs, 85 (2), 227–246.

Miskimmon, A. (2007). Germany and EU Foreign Policy: Between Europeanization and National Adaptation. Basingstoke: Palgrave Macmillan.

Naghi, G. (2010). Securitatea Europeană. Regulatory and institutional regulations. Bucharest: Editura C.H. Beck.

Nesbitt, D., & Eburdin, P. (1992). What awaits us in the 90s. Megatends. Year 2000: ten new directions for the 90s. Moskva [in Russian].

Pătrăuș, M. (2017). Brief Considerations on the European Legislative Procedures, With Particular Reference to Passerelle Clauses. AGORA International Journal of Juridical Science, 1, 7–15.

Schimmelfennig, F., & Thomas, D.C. (2009). Normative Institutionalism and EU Foreign Policy in Comparative Perspective. International Politics, 6 (4), 491–504.

Smith, M. (1998). Rules, Transgovernmentalism, and the Expansion of European Political Cooperation. In: Sandholtz, W., & Stone Sweet, A. (Eds.). European Integration and Supranational Governance. (pp. 304–333). Oxford: Oxford University Press.

Smith, M. (2010). Toward a theory of EU foreign policy-making: multi-level governance, domestic politics, and national adaptation to Europe's common foreign and security policy. Journal of European Public Policy. 2010, 11(4), 740–758.

Smith, M. E. (2004). Europe's Foreign and Security Policy: The Institutionalization of Cooperation. Cambridge: Cambridge University Press.

Smith, M. E. (2004). Institutionalization, Policy Adaptation and European Foreign Policy Cooperation. European Journal of International Relations, 10 (1), 95–136.

State of the Union 2018: Making the EU a stronger global actor – European Commission proposes more efficient decision-making in Common Foreign and Security Policy. European Commission – Press release. (2018, September 12). Brussels.

Tonra, B. (2000). Denmark and Ireland. In: Manners, I., & Whitman, R.G. The Foreign Policies of the European Union Member States. (pp. 118–141). Manchester: Manchester University Press.

Tonra, B. (2001). The Europeanization of National Foreign Policy: Dutch, Danish and Irish Foreign Policies in CFSP. Aldershot: Ashgate.

Tonra, B., & Christiansen, T. (2004). Rethinking European Union Foreign Policy. Manchester University Press.

Van Elsuwege, P. (2010). EU External Action after the Collapse of the Pillar Structure. Search of a New Balance between Delimitation and Consistency. Common Market Law Review, 47, 987–1019.

Weiler, J. (1981). The Community System: the Dual Character of Supranationalism. Yearbook of European Law, 1 (1), 267–306.

Wessel, R. (2016). Common Foreign, Security and Defense Policy. In: Patterson, D., & Södersten, A. (Eds.).

A Companion to European Union Law and International Law. (pp. 394–412). Oxford, Malden: Wiley-Blackwell.

Wessels, W., & Weiler, J. (1988). EPC and the Challenge of Theory. In: Pijpers, A., Regelsberger, E., & Wessels, W. (Eds.) European Political Cooperation in the 1980s: A Common Foreign Policy for Western Europe. (pp. 229–258). Dordrecht: Martinus Nijhoff.

Wong, R.Y.P. (2005). The Europeanization of Foreign Policy. In: Hill, C., & Smith, M. (Eds.) International Relations and the EU. (pp. 134–153). Oxford: Oxford University Press.


Переглядів анотації: 98
Завантажень PDF: 195
Опубліковано
2020-10-30
Як цитувати
Ергюн, М. (2020). Співвідношення національного та наднаціонального рівнів формування зовнішньої політики Європейського Союзу. Науково-теоретичний альманах Грані, 23(10), 58-67. https://doi.org/10.15421/172093
Розділ
ПОЛІТОЛОГІЯ