Ідея квазі-трансцендентального у філософії деконструкції
Анотація
Статтю присвячено дослідженню деконструкційного поняття квазі-трансцендентального в контексті загальної тематизації засад трансцендентальної філософії, репрезентативною версією якої покладається філософія деконструкції. Встановлено, що квазі-трансцендентальне мислення являє собою ре-інтерпретацію теоретичного фундаменту трансцендентального дискурсу, в межах якої поєднуються моменти критики й гіперболізації. Авторкою виявлено і розглянуто основні сюжети трансцендентальної думки, які в першу чергу підлягають квазі-трансцендентальній рефлексії: ними є проблема стосунку між трансцендентальним та емпіричним і проблема умов можливості. У першому випадку виявляється загостреною загалом властива трансцендентальному дискурсу амбівалентність відношення «трансцендентальне-емпіричне», що сполучає характеристики протиставлення і перекривання – аж до взаємозумовлення. Трансцендентальне постає таким тільки щодо емпіричного і навпаки. У другому – запитування про умови можливості набуває форми дискурсу про умови неможливості, який виявляється водночас і критичним обмеженням першого, і його гіперболічним розширенням. Показано, що становлення ідеї квазі-трансцендентального в деконструкційній філософії є результатом обопільної праці Дерида і його видатних інтерпретаторів. Визначено функцію і базові сенси концепту «квазі», яких він набуває в межах деконструкційної версії трансценденталізму. Зокрема, встановлено спорідненість деридианського «квазі» з Кантовим поняттям als ob; виявлено його зв’язок як з критичною настановою, так і з дискурсивною цариною fiction. З’ясовано специфіку поняття ультра-трансцендентального як варіації концепту «квазі-трансцендентальне». Досліджено стосунок квазі-трансцендентального дискурсу до емпіризму. Вмотивовано пріоритетність трансцендентальної царини над емпіричною в межах деридианської думки. Оприявнено зв’язок квазі-трансцендентального мислення з дискурсом іншого, що є фундаментальною темою деконструкційної філософії. Підсумовано, що (1) значущість теми (квазі)трансцендентального в деконструкційному дискурсі і (2) власне самовизначення Дерида як квазі-трансцендентального філософа постають вагомими аспектами обґрунтування і легітимації дослідження деконструкційної філософії як версії трансцендентального мислення.Завантаження
Посилання
Bennington, G. (2000). Interrupting Derrida. London; New York: Routledge.
Bennington, G., & Derrida, J. (1999). Jacques Derrida. Chicago: University of Chicago Press.
Caputo, J., D., & Derrida, J. (1997). Deconstruction in a Nutshell. A Conversation with Jacques Derrida. New York: Fordham University Press.
Chung Chin-Yi. (2011). Derrida's Methodology. Movimiento Paroxista, 1(1), 33–47.
Colebrook, C. (2003). The Opening to Infinity: Derrida's Quasi-Transcendentals. In J. Malpas, (Ed.), From Kant to Davidson: Philosophy and the Idea of the Transcendental (pp. 162–183). London, New York: Routledge. https://doi.org/10.4324/9780203219577-14.
Derrida, J. (1962). Introduction à l'Origine de la Géométrie de Husserl. In: E. Husserl, l'Origine de la Géométrie (pp. 3–172). Paris: PUF.
Derrida, J. (1967a). De la grammatologie. Paris: Minuit.
Derrida, J. (1967b). La Voix et le Phénomène. Paris: PUF.
Derrida, J. (1972a). La Dissémination. Paris: Seuil.
Derrida, J. (1972b). La forme et le vouloir-dire. In J. Derrida, Marges de la philosophie (pp. 185–207). Paris: Minuit.
Derrida, J. (1972c). Le supplément de copule. In: J. Derrida, Marges de la philosophie (pp. 209–246). Paris: Minuit.
Derrida, J. (1972d). Signature événement contexte. In: J. Derrida, Marges de la Philosophie (pp. 367–393). Paris: Minuit.
Derrida, J. (1974). Glas. Paris: Galilée.
Derrida, J. (1981). Positions. (A. Bass, Trans). University of Chicago Press.
Derrida, J. (1986). Glas. (J. P Leavey, Jr., R. Rand, Trans.). Lincoln and London: University of Nebraska Press.
Derrida, J. (1987a). Comment ne pas parler: Dénégations. In J. Derrida, Psyché: inventions de l'autre (pp. 535–596). Paris: Galilée.
Derrida, J. (1987b). Nombre de oui. In J. Derrida, Psyché: Inventions de l'autre (pp. 639–651). Paris: Galilée.
Derrida, J. (1993a). Aporias. (Th. Dutoit, Trans.). Stanford: Stanford University Press.
Derrida, J. (1993b). Spectres de Marx. Paris: Galilée.
Derrida, J. (1996). Remarks on Deconstruction and Pragmatism. In Ch. Mouffe (Ed.), Deconstruction and Pragmatism (pp. 79–90). London and New York: Routledge.
Derrida, J. (1998). Comme si c'était possible, «within such limits»... Revue Internationale de Philosophie, 52(205(3)), 497–529.
Derrida, J. (2001a). Papier Machine. Paris: Galilée.
Derrida, J. (2001b). Response to Baldwin. In: S. Glendinning (Ed.), Arguing with Derrida (pp. 102–109). Oxford: Blackwell Publishers Ltd.
Derrida, J. (2002). Faith and Knowledge: The Two Sources of "Religion" at the Limits of Reason Alone. (S. Weber, Trans.). In: J. Derrida, Acts of religion (pp. 40–101). New York and London: Routledge.
Derrida, J. (2003). The «World» of the Enlightenment to Come. Research in Phenomenology, 33, 9–52. https://doi.org/10.1163/15691640360699591.
Derrida, J. (2007). A Certain Impossible Possibility of Saying the Event. (G. Walker, Trans.). Critical Inquiry, 33(2), 441-461. https://doi.org/10.1086/511506.
Doyon, M. (2014). The Transcendental Claim of Deconstruction. In: Z. Direk, L. Lawlor (Eds.) A Companion to Derrida (pp. 132–149). Chichester, England: Wiley Blackwell.
Forestier, F. (2015). Le Réel et le transcendantal. Grenoble: Millon.
Fritsch, M. (2011). Deconstructive aporias: quasi-transcendental and normative. Continental Philosophy Review, 44, 439–468. https://doi.org/10.1007/s11007-011-9200-y
Gasché, R. (1994). Inventions of difference: on Jacques Derrida. Cambridge, London: Harvard University Press.
Gasché, R. (1997). The Tain of the Mirror: Derrida and the Philosophy of Reflection. Cambridge: Harvard University Press.
Hobson, M. (1998). Jacques Derrida: Opening lines. London and New York: Routledge.
Hurst, A. (2004). Derrida's quasi-transcendental thinking. South African Journal of Philosophy, 23(3), 244–266. https://doi.org/10.4314/sajpem.v23i3.31396.
Ilyina, A. (2014). Ghiperbola transcendentalizmu ta ghiperbola v transcendentalizmi: Kant, Ghusserlj, Derrida [Hyperbole of Transcendentalism and Hyperbole in Transcendentalism: Kant, Husserl, Derrida]. Muljtyversum: filosofsjkyj aljmanakh – Multiverse: a philosophical almanac, 3(131), 55–81 [in Ukrainian].
Ilyina, A. (2015). Dekonstrukcijnyj povorot v transcendentaljnomu myslenni [Deconstructive Turn in Transcendental Thinking]. Sententiae, 33(2), 125–148. https://doi.org/10.22240/sent33.02.125 [in Ukrainian].
Ilyina, A. (2018). Pryncypy vidminnosti, vidnoshennja i mezhi jak fundamentaljni chynnyky transcendentaljno-dekonstrukcijnogho myslennja [Principles of Difference, Relation and Margin as Fundamental Attributes of Transcendental-Deconstructive Thinking]. Transformacija zasad filosofiji za doby postmodernu – Transformation of Fundamentals of Philosophy in a Time of Postmodernity. V. Ljakh (Ed.). (pp. 111–142). Kyiv: NAS of Ukraine,
H.S. Skovoroda Institute of Philosophy.
Ilyina, A. (2020). Kvazi-transcendentaljna universaljnistj u filosofsjkomu dyskursi Zhaka Derydy [Quasi-Transcentental Universality in Philosophical Discourse of Jacques Derrida]. Sententiae, 39(1), 61–90.
https://doi.org/10.31649/sent39.01.061.
Khurana, Th. (2016). “The Common Root of Meaning and Nonmeaning”: Derrida, Foucault, and the Transformation of the Transcendental Question. In: O. Custer, P. Deutscher, S. Haddad (Eds.), Foucault/Derrida Fifty Years Later: The Futures of Genealogy, Deconstruction, and Politics. (pp. 80–104). New York: Columbia University Press. https://doi.org/10.7312/cust17194-008 •
Rorty, R. (1991). Is Derrida a transcendental philosopher? In: R. Rorty, Essays on Heidegger and Others
(pp. 119–128). Cambridge: Cambridge University Press.
Rorty, R. (1995). Is Derrida a "Quasi"-Transcendental Philosopher? Contemporary Literature, 36(1), 173–200.
