Концепція людини в «антропології шансу» Ж. Батая
Анотація
Мета. Представити концепцію людини у Ж. Батая («антропологію шансу») через аналіз поняття «шанс» і його співвідношення з концепціями людини в «онтологіях негативності» М. Хайдеггера, Ж.-П. Сартра і А. Кожева. Теоретична база. Автор розкриває антропологію Батая як антропологію шансу через зіставлення з «онтологіями негативності» першої половини ХХ століття. Наукова новизна. Автором представлена антропологічна концепція Ж. Батая, в якій людина розуміється як «шанс». Автор вводить поняття «антропологія шансу» як те, що прийшло на зміну класичному метафізичному уявленню про людину, і як альтернативу розумінню людини в онтологіях негативності ХХ століття. Результати. Встановлено, що Ж. Батай вибудовує своє розуміння людини всупереч розумінню суб’єкта класичної парадигми. На місце Бога, раціо чи продуктивності – понять, у горизонті котрих людина традиційно осмислювала своє місце в світі, Батай ставить шанс. У цьому автором виявлено відмінність від «онтологій негативності» ХХ століття, що будуються довкого понять безособового буття (М. Хайдеггер) або ніщо (Ж.-П. Сартр). Розкрито суть поняття шансу як відкритості та зустрічі з Іншим (Autrui) та інакшим (Autre). Показано, що сутність людини-шансу полягає в її контингентній природі та нестабільності її місця в універсумі та соціумі. Ключовим поняттям у визначенні специфіки «антропології шансу» визначено спільноту, якої суб’єкт Батая досягає в межах граничного містичного, еротичного та поетичного досвіду. Висновки. Виявлено головну відмінність моделі людини, запропонованої Батаєм, від моделі, запропонованої екзистенціалізмом. Людина представляється Батаєм не як ізольована самопороджувальна самість, а як «неідеальність», відкритість іншому. Інший у цій парадигмі виявляється умовою, а не межею свободи. У «Внутрішньому досвіді» Батая людина постає як рана, крізь яку можливо здійснити сполучення. Поняття людини як шансу у Батая стає трампліном для виникнення розуміння гетерогенного контингентного суб’єкта в сучасній філософії.Завантаження
Посилання
Bataille, G. (1961). Le Coupable. Paris: Edition Gallimard.
Bataille, G. (1943). L’Expérience intérieure. Paris: Edition Gallimard.
Bataille, G. (1973). Sur Nietzsche in Oeuvres Complètes VI. Paris: Edition Gallimard.
Jacquard, A. (2018). Le matérialisme psychologique de Georges Bataille: De la revue documents à la critique sociale. Actuel Marx, 63(1), 134–148. https://doi.org/10.3917/amx.063.0134.
Liakh, V., & Khylko, M. (2019). J.-P. Sartre’s Humanism in the context of modern anthropological situation. Anthropological Measurements of Philosophical Research, 16, 116–132.
Lurson, G. (2018). Georges Bataille : mystique et expérience intérieure. Revue de Métaphysique et de Morale, 99(3), 307–322. https://doi.org/10.3917/rmm.183.0307.
May, A. (2018). From Bataille to Badiou. ‘Lignes’: The Preservation of Radical French Thought, 1987–2017. Liverpool: Liverpool University Press. https://doi.org/10.1093/fs/knz178.
Porcher, F. (2018). Georges Bataille, la mort et le jeu. Souveraineté du jeu et normativité du travail. Travailler, 39(1), 123–145. https://doi.org/10.3917/trav.039.0123.
Sasso, R. (1978). Georges Bataille: le système du non-savoir. Une ontologie du jeu. Paris: Les Editions de Minuit.
Zinevych, A. (2018). The existential and the spiritual in the existential anthropology of G. Marcel and
E. Minkowski. Anthropological Measurements of Philosophical Research, 14, 142–157. https://doi.org/10.15802/ampr.v0i14.150755.
Sichère, B. (2006). Nitcshe Zhorzha Bataia [Georges Bataille’s Nietzsche]. Predelnyi Batai – Extreme Bataille.
D. Iu. Dorofeev (Ed.). (pp. 235–251). Saint-Petersbourg: Saint-Petersbourg University Press [in Russian].
Zenkin, S. (2016) Neteologicheskaia mistika Zhorzha Bataia [Nontheological mysticism of Georges Bataille]. In Bataille G. Atheological somme: Philosophy and mysticism. Moskva: Ladomyr [in Russian].
