Міжкласова мобільність: життя на рубежах
Анотація
Більшість науковців соціології освіти займаються дослідженням репродуктивної функції освітньої системи та соціальної нерівності, яка безпосередньо з нею повязана. Набагато рідше звертається увага на випадки, в яких особистість не репродукує клас свого походження, коли їй вдається перетнути межу і увійти до класу вищого, ніж клас її походження, підвищити свій соціальний статус. Сам П. Бурд’є, який зробив досить суттєвий внесок саме в теорію репродукції, насправді намагався знайти механізми, які б допомогли мінімізувати вплив системи освіти на репродукцію соціальної нерівності. Ця тема залишається актуальною до сьогодні, коли начебто кожен має рівне право доступу до послуг освітньої системи і відповідно рівні шанси соціальної мобільності. Однак проблема нерівності в освіті залишається невирішеною і тому актуальною. Реконструкція схеми, яка уможливлює/перешкоджає індивіду досягти вищого соціального статусу завдяки освіті, значно б допомогла на шляху мінімізації соціальної нерівності. У цій статті ми аналізуємо досвід соціальної мобільності П. Бурдьє та Д. Ерібона на основі їхніх текстів самоаналізу та намагаємось інтегрувати новий підхід «нерепродукції» Ш. Жаке в цю модель зміни соціального статусу. На основі автобіографічних історій згаданих вище соціологів ми намагаємось реконструювати головну рушійну силу, яка дозволила їм подолати шлях з нижчого до вищого соціального класу, а також визначити, як виглядає життя «дезертирів» після такого транзиту.Проаналізувавши життєві історії П. Бурдьє та Д. Ерібона, ми змогли підтвердити припущення Ш. Жаке про те, що найпотужнішою рушійною силою соціальної мобільності є амбіція – одна зі складових описаного нею комплексу афектів. Більше того, ми можемо зробити висновок, що не тільки індивід може хотіти залишити клас свого походження, але і що він може бути просто витіснений самим цим класом. У цьому випадку він є біженцем і змушений мігрувати. У більшості випадків міграції до вищого класу такі «негативні» почуття, як сором, грають роль рушійної сили. Крім того, часто ці випадки соціальної мобільності, сприймаються як кінцева ціль, як «хеппі енд». Насправді цей перехід – це не просто факт, а процес, який ніколи не закінчується і просто набуває нових форм.Завантаження
Посилання
Bourdieu, P. (2002). Ein soziologischer Selbstversuch. Frankfurt am Main, Suhrkamp.
Bourdieu, P., & Passeron, J. C. (1988). Die Illusion der Chansengleichheit. Stuttgart.
Eribon, D. (2016). Rückkehr nach Reim. Berlin.
Eribon, D. (2017). Gesellschaft als Urteil. Klassen, Identitäten, Wege. Berlin, Suhrkamp.
Fuller, C (2009). Sociology, Gender and Educational Aspirations: Girls and Their Ambitions. A&C Black.
Hogben, L. (1938). Political Arithmetic: a symposium of population studies. London: Allen & Unwin.
Jaquet, C. (2018). Zwischen den Klassen. Über die Nicht-Reproduktion sozialer Macht. Göttingen: Konstanz University Press.
Kislev, E. (2016). The effect of education policies on higher-education attainment of immigrants in Western Europe: A cross-classified multilevel analysis. Journal of European Social Policy, 26 (2), 183–199. doi:10.1177/0958928716637142.
London, J. (1927). Martin Eden. Berlin. Büchergilde Gutenberg.
Meighan, R., & Siraj-Blatchford, I. (1997). A Sociology of Educating. 3rd ed. Cassell, London.
Sargent, M. (1994) The New Sociology for Australians. 3rd ed. Longman Cheshire, Melbourne.
