Становлення штучного інтелекту крізь призму биогенетического закону Геккеля
Ключові слова:
антропосоціогенезу, онтогенез, філогенез, техносуб’ект, біоепістемологія, технологічна сингулярність, тілесність, інтернет речей
Анотація
У статті розглядаються аналогії між становленням людства, як колективного суб’єкта, і сучасним процесом формування штучного інтелекту, який так само повинен мати риси колективного суб’єкта. Розкриваються фактори, які зумовлюють їх ізоморфізм: ІІ створюється людською цивілізацією - тому його мислення буде відтворювати як риси індивідуального інтелекту, так і риси структур, які забезпечують соціалізацію особистості. Встановлено, що біогенетичний закон виступає вектором для еволюційної мінливості технічних пристроїв і задає ті граничні умови, які повинні виконуватися в процесі становлення техносуб’екта. Оскільки неможливо спроектувати ІІ повністю, то лише копіювання процесу виникнення людського розуму і одночасно практик суспільства по накопиченню і обробці інформації показує шлях розвитку. Оскільки зараз не виявив усі функціональні механізми розвитку розуму, то доводиться співвідносити новий, комп’ютерний розум з формою, з зовнішніми проявами попереднього, природного, інтелекту. Також між зазначеними процесами існують відмінності: 1) в порівнянні зі становленням людського інтелекту, становлення ІІ більш рефлексіруемое, усвідомлюване; 2) принципово інша тілесність ІІ, обумовлена передачею великого обсягу інформації між машинами; 3) здатність до навчання нейромереж, яка може перевершувати навчання людини. Зараз технологічні структури зі зберігання інформації, які сприймаються нами в соціально-технологічному контексті, можуть стати елементами тіла нового суб’єкта. Інтернет речей показує можливість принципово нової тілесності, і комунікації в ньому еквівалентні неусвідомлюваним біохімічних процесів в тілі людини. При цьому копіювання форм тіла людини - надмірно, однак копіювання маніпуляторів і роботів-операторів, які можуть взаємодіяти зі створеною людиною інфраструктурою, - необхідно. Показано, що інтернет в цілому, як єдина система, - в сучасних умовах не може стати носієм ІІ, це скоріше среда, ніж суб’єкт. Носіями ІІ повинні виступити структурні одиниці техносфери, які стануть виразниками тих протиріч, що є джерелами розвитку. Ймовірно, це будуть техноценоз, які будуть прагнути до досягнення автотрофности, що зажадає від них гранично чіткого визначення мети і в підсумку приведе їх до статусу техносуб’екта.Завантаження
Дані завантаження ще не доступні.
Посилання
1. Абрамян. Э. Г. Происхождение культурной традиции: биологические предпосылки и становление : автореф. дисс. докт. филос. наук : 09.00.01. Ереван, 1989. 19 с.
2. Базалук О. О. Мироздание: живая и разумная материя (историко-философский и естественнонаучный анализ в свете новой космологической концепции): Монографія. Дніпропетровськ : Пороги, 2005. 412 с.
3. Бескаравайный С. С. Автотрофность техноценозов. Науково-теоретичний і громадсько-політичний альманах «Грані». 2013. № 10 (102). С. 78–86.
4. Бескаравайный С. С. Процесс деантропизации мегамашины. Науково-теоретичний і громадсько-політичний альманах «Грані». 2012. № 5 (85). С. 61–65.
5. Бескаравайный С. С., Капитон В. П. Философия техники: монография. Днепропетровск : ДГФА, 2011. 302 с.
6. Богданова В. О. Эпистемология телесности: от модели «тело-протез» к модели «тело-сознание». Философия и культура. 2011. № 2 (38). С. 9–19.
7. Брюхович Е. И. Биогенетический закон Геккеля и его роль в выявлении механизма ретрансляции естественных законов в процессе создания и эволюционирования вычислительной техники. Ч. 2. Математичні машини і системи. 2010. № 4. С. 169–180.
8. Быковский И. А. Философские аспекты проблем создания искусственного интеллекта : автореф. дисс. ... канд. филос. наук : 09.00.08. Саратов, 2003. 20 c.
9. Вакула И. М. Биотехнический прогресс в контексте эволюционизма : автореф. дисс… канд. филос. наук : 09.00.08. Ростов-на-Дону, 2003. 22 с.
10. Гнатюк В. И. Философские основания техноценологического подхода. Калиниград : «Техноценоз», 2011. 284с.
11. Деннет С. Д. Виды психики: на пути к пониманию сознания. Москва : Идея-пресс, 2004. 188 с.
12. Ефимов А. Р. Снятся ли чат-ботам андроиды? Перспективы технологического развития искусственного интеллекта и робототехники. Философские науки. 2019;62(7):73-95. https://doi.org/10.30727/0235-1188-2019-62-7-73-95.
13. Зимовец О. А., Маторин С. И. Интеграция средств формализации графоаналитических моделей «Узел-Функция-Объект». Искусственный интеллект и принятие решений. 2012. № 1. С.57–64.
14. Зобин С., Хамитов Л. Эволюционная теория естественного и искусственного интеллекта. URL: http://aphy.net/texts/650-evolutional-theory-of-artificial-intelligence, http://aphy.net/texts/958-evolutional-natural-and-artificial-intellect.
15. Имянитов Н. С. Повторения при эволюциях. Философия и общество. 2009. № 3. С. 78–97.
16. Карпов В. Э. Методологические проблемы эволюционных вычислений. Искусственный интеллект и принятие решений. 2012. № 4. С. 43–50.
17. Ключарев В. А., Шмидс А., Шестакова А. Н. Нейроэкономика: нейробиология принятия решений. Экспериментальная психология. 2011. Т.4, № 2. С.14–35.
18. Князева Е. Н. Энактивизм как новая форма конструктивизма в эпистемологии. Москва : Университетская книга, 2014. 95 с.
19. Кудрин Б. И. Технетика: новая парадигма философии техники (третья научная картина мира). Томск : Изд-во Том. ун-та, 1998. 40 с.
20. Ладов В. А. Плюрализм философских интерпретаций разумной деятельности в контексте исследований в области искусственного интеллекта. Вестник Томского гос. ун-та. 2007. № 305. С. 29–34.
21. Лакатос И. Фальсификация и методология научно-исследовательских программ // Кун Т. Структура научных революций ; сост. В. Ю. Кузнецов. Москва : АСТ, 2001. С. 269–455.
22. Лекторский А.В. Субъект. Новая философская энциклопедия. Москва : Мысль, 2010. Т. 3. 692 с.
23. Лем С. Голем XIV // Лем С. Библиотека XXI века. Санкт-Петербург : АСТ, 2002. С. 303–418.
24. Марков А. Рождение сложности. Эволюционная биология сегодня: неожиданные открытия и новые вопросы. Москва : Астрель : CORPUS, 2010. 527 с.
25. Марков А., Наймарк Е. Эволюция. Классические идеи в свете новых открытий. Москва : АСТ: CORPUS, 2014. 656 с.
26. Мейен С. В. Таксономия и мерономия. Вопросы методологии в геологических науках. Киев : «Наукова думка», 1977. С. 25–33.
27. Пенроуз Р. Новый ум короля. О компьютерах, мышлении и законах физики. Москва : УРСС, ЛКИ, 2011. 402 с.
28. Полани М. Личностное знание. На пути к посткритической философии. Москва : Прогресс, 1985. 344 с.
29. Словарь генетических терминов ; сост. М.В. Супотницкий. Москва : «Вузовская книга», 2007. С. 180.
30. Суворов О. В. Принцип. Новая философская энциклопедия. Москва : Мысль, 2010. Т.ІІІ. 692c.
31. Теслер Г. С. Сопоставление процессов эволюционного развития вычислительных средств и растительного мира. Математичні машини і системи. 2002. № 3. С. 155–165.
32. Тимираева Э. В. Виртуальный субъект коммуникации в структурах фрагментарности. Вестник Удмуртского университета. Философия. Психология. Педагогика. 2009. Вып. 1 С. 203–207.
33. Фогель Л., Оуэнс А., Уолш М. Искусственный интеллект и эволюционное моделирование. Москва : Мир, 1969. 230 с.
34. Чеклецов В. Интернет вещей как телесность. URL: http://2045.ru/news/33800.html.
35. Чудова Н. В. Концептуальное описание картины мира для задачи моделирования поведения, основанного на сознании. Искусственный интеллект и принятие решений. 2012. №2. С. 51–62.
36. Baumeister D., Neugebauer D., Rothe Jörg Schadrack H. Verification in incomplete argumentation frameworks. Artificial Intelligence.Vol. 264. November 2018. P. 1–26.
37. Colonna Federica Turriziani “On the Convergence of Ontogeny and Phylogeny into the Evo-Devo Theory: Why They Did not Integrate before and Why They Finally Could?”. Историко-биологические исследования. 2012. Том 4, Вып. 4. С. 26–38.
38. Rob van Kranenburg The Internet of Things: A critique of ambient technology and the all-seeing network of RFID. Pijnacker : Telstar Media, 2008. 62 p.
39. Zitnick C. Lawrence [и др.] Measuring Machine Intelligence Through Visual Question Answering. AI Magazine. T.3. [б.м.] : AAAI, 2016. P. 63–72.
2. Базалук О. О. Мироздание: живая и разумная материя (историко-философский и естественнонаучный анализ в свете новой космологической концепции): Монографія. Дніпропетровськ : Пороги, 2005. 412 с.
3. Бескаравайный С. С. Автотрофность техноценозов. Науково-теоретичний і громадсько-політичний альманах «Грані». 2013. № 10 (102). С. 78–86.
4. Бескаравайный С. С. Процесс деантропизации мегамашины. Науково-теоретичний і громадсько-політичний альманах «Грані». 2012. № 5 (85). С. 61–65.
5. Бескаравайный С. С., Капитон В. П. Философия техники: монография. Днепропетровск : ДГФА, 2011. 302 с.
6. Богданова В. О. Эпистемология телесности: от модели «тело-протез» к модели «тело-сознание». Философия и культура. 2011. № 2 (38). С. 9–19.
7. Брюхович Е. И. Биогенетический закон Геккеля и его роль в выявлении механизма ретрансляции естественных законов в процессе создания и эволюционирования вычислительной техники. Ч. 2. Математичні машини і системи. 2010. № 4. С. 169–180.
8. Быковский И. А. Философские аспекты проблем создания искусственного интеллекта : автореф. дисс. ... канд. филос. наук : 09.00.08. Саратов, 2003. 20 c.
9. Вакула И. М. Биотехнический прогресс в контексте эволюционизма : автореф. дисс… канд. филос. наук : 09.00.08. Ростов-на-Дону, 2003. 22 с.
10. Гнатюк В. И. Философские основания техноценологического подхода. Калиниград : «Техноценоз», 2011. 284с.
11. Деннет С. Д. Виды психики: на пути к пониманию сознания. Москва : Идея-пресс, 2004. 188 с.
12. Ефимов А. Р. Снятся ли чат-ботам андроиды? Перспективы технологического развития искусственного интеллекта и робототехники. Философские науки. 2019;62(7):73-95. https://doi.org/10.30727/0235-1188-2019-62-7-73-95.
13. Зимовец О. А., Маторин С. И. Интеграция средств формализации графоаналитических моделей «Узел-Функция-Объект». Искусственный интеллект и принятие решений. 2012. № 1. С.57–64.
14. Зобин С., Хамитов Л. Эволюционная теория естественного и искусственного интеллекта. URL: http://aphy.net/texts/650-evolutional-theory-of-artificial-intelligence, http://aphy.net/texts/958-evolutional-natural-and-artificial-intellect.
15. Имянитов Н. С. Повторения при эволюциях. Философия и общество. 2009. № 3. С. 78–97.
16. Карпов В. Э. Методологические проблемы эволюционных вычислений. Искусственный интеллект и принятие решений. 2012. № 4. С. 43–50.
17. Ключарев В. А., Шмидс А., Шестакова А. Н. Нейроэкономика: нейробиология принятия решений. Экспериментальная психология. 2011. Т.4, № 2. С.14–35.
18. Князева Е. Н. Энактивизм как новая форма конструктивизма в эпистемологии. Москва : Университетская книга, 2014. 95 с.
19. Кудрин Б. И. Технетика: новая парадигма философии техники (третья научная картина мира). Томск : Изд-во Том. ун-та, 1998. 40 с.
20. Ладов В. А. Плюрализм философских интерпретаций разумной деятельности в контексте исследований в области искусственного интеллекта. Вестник Томского гос. ун-та. 2007. № 305. С. 29–34.
21. Лакатос И. Фальсификация и методология научно-исследовательских программ // Кун Т. Структура научных революций ; сост. В. Ю. Кузнецов. Москва : АСТ, 2001. С. 269–455.
22. Лекторский А.В. Субъект. Новая философская энциклопедия. Москва : Мысль, 2010. Т. 3. 692 с.
23. Лем С. Голем XIV // Лем С. Библиотека XXI века. Санкт-Петербург : АСТ, 2002. С. 303–418.
24. Марков А. Рождение сложности. Эволюционная биология сегодня: неожиданные открытия и новые вопросы. Москва : Астрель : CORPUS, 2010. 527 с.
25. Марков А., Наймарк Е. Эволюция. Классические идеи в свете новых открытий. Москва : АСТ: CORPUS, 2014. 656 с.
26. Мейен С. В. Таксономия и мерономия. Вопросы методологии в геологических науках. Киев : «Наукова думка», 1977. С. 25–33.
27. Пенроуз Р. Новый ум короля. О компьютерах, мышлении и законах физики. Москва : УРСС, ЛКИ, 2011. 402 с.
28. Полани М. Личностное знание. На пути к посткритической философии. Москва : Прогресс, 1985. 344 с.
29. Словарь генетических терминов ; сост. М.В. Супотницкий. Москва : «Вузовская книга», 2007. С. 180.
30. Суворов О. В. Принцип. Новая философская энциклопедия. Москва : Мысль, 2010. Т.ІІІ. 692c.
31. Теслер Г. С. Сопоставление процессов эволюционного развития вычислительных средств и растительного мира. Математичні машини і системи. 2002. № 3. С. 155–165.
32. Тимираева Э. В. Виртуальный субъект коммуникации в структурах фрагментарности. Вестник Удмуртского университета. Философия. Психология. Педагогика. 2009. Вып. 1 С. 203–207.
33. Фогель Л., Оуэнс А., Уолш М. Искусственный интеллект и эволюционное моделирование. Москва : Мир, 1969. 230 с.
34. Чеклецов В. Интернет вещей как телесность. URL: http://2045.ru/news/33800.html.
35. Чудова Н. В. Концептуальное описание картины мира для задачи моделирования поведения, основанного на сознании. Искусственный интеллект и принятие решений. 2012. №2. С. 51–62.
36. Baumeister D., Neugebauer D., Rothe Jörg Schadrack H. Verification in incomplete argumentation frameworks. Artificial Intelligence.Vol. 264. November 2018. P. 1–26.
37. Colonna Federica Turriziani “On the Convergence of Ontogeny and Phylogeny into the Evo-Devo Theory: Why They Did not Integrate before and Why They Finally Could?”. Историко-биологические исследования. 2012. Том 4, Вып. 4. С. 26–38.
38. Rob van Kranenburg The Internet of Things: A critique of ambient technology and the all-seeing network of RFID. Pijnacker : Telstar Media, 2008. 62 p.
39. Zitnick C. Lawrence [и др.] Measuring Machine Intelligence Through Visual Question Answering. AI Magazine. T.3. [б.м.] : AAAI, 2016. P. 63–72.
Опубліковано
2019-11-28
Як цитувати
Бескаравайний, С. С. (2019). Становлення штучного інтелекту крізь призму биогенетического закону Геккеля. Науково-теоретичний альманах Грані, 22(11), 25-36. https://doi.org/10.15421/10.15421/171995
Номер
Розділ
Стаття
