Гендерна ксенофобія: cценарії гендерної поведінки в шлюбний і дошлюбний період

Анотація

Статтю присвячено дослідженню сценаріїв гендерної поведінки в ситуаціях насильства, гендерних сценаріїв дружби / підтримання горизонтальних відносин після вступу в шлюб представниками чоловічої та жіночої статі, толерантності / інтолерантності щодо представників міноритарних гендерних груп, оцінці гендерного злиття / сепарації та гетерофобії в шлюбі та гендерної легітимізації дружби чоловіків та жінок. Зазначена тема є актуальною в контексті дослідження гендерних ієрархій та латентних дискримінаційних практик щодо чоловіків в умовах матріархальної гендерної культури. Тематика статті актуалізується перш за все у зв’язку із соціальними наслідками, що мають місце через застосування подвійних стандартів оцінювання та порушення гендерної справедливості і рівності, що випливає із гендерного расизму. Ставлення чоловіків та жінок в Україні до гендерних стандартів дружби із представниками своєї статі, а також ставлення до представників міноритарних гендерних груп може бути узагальненим із використанням концепції гендерної ксенофобії. Ця концепція дозволяє аналізувати виявлені в емпіричному дослідженні владні амбіції жінок щодо чоловічої дружби (як і незначну виявленість відповідних кратичних домагань та очікувань чоловіків щодо жіночої дружби) в контексті розуміння гендерної ідентичності. Функціональний зв’язок гендерної ксенофобії та гендерної ідентичності розглядається в візуальній аналітиці та соціології візуального символізму з урахуванням наступних ключових ідей: а) ксенофобія задає упередження гендерної свідомості жінок на основі опозиції «ми – вони», «свої – чужі», використовуючи недовіру, страх, ненависть до «чужих» як основу групової комунікації, інтеграції та консолідації дій щодо реалізації групової гендерної репресії щодо чоловіків; б) сутнісними характеристиками матріархальної гендерної ксенофобії виступають бінарні опозиції в конструюванні гендерних відносин (високе / низьке, значуще / незначуще тощо) та структурної оцінки фемінізованих чоловіків як «своїх», а маскулінізованих чоловіків та представників міноритарних гендерних груп – як «чужих»; в) з боку жіночої частини респондентів виявляється істотно вищий (у порівнянні з чоловічою частиною вибірки) негативізм у ставленні до маскулінізованих чоловіків та представників міноритарних гендерних груп як до «чужих»; основою гендерної ксенофобії як чоловіків, так і жінок можуть бути афекти страху, гніву, відрази, презирства та заздрості; г) ворожість по відношенню до маскулінізованих чоловіків та представників міноритарних гендерних груп як до «чужих» може виявлятися в різноманітних приховано-агресивних діях по відношенню до ідентифікованих «чужим» не тільки в ситуаціях реальної девіантної поведінки, але і її відсутності; д) згенеровування негативних соціальних почуттів жінок щодо чоловіків може спричинятися будь-якими ситуаціями чоловічої дружби, яка автоматично стигматизується як латентно-гомосексуальна і така, що потребує контролю, опосередковування та регулювання з боку жінок; є) відповідні стереотипи девіантності чоловічої дружби в українській гендерній культурі можуть насаджуватися в процесі гендерної соціалізації шляхом навіювання гомофобії чоловікам, які на основі сугестії настанов страху, відрази, сорому, переростають у фактичне ототожнення чоловічих дружніх відносин як девіантних (або сумнівно-нормальних), а жіночих дружніх відносин – як природних і легітимізованих в гендерній моралі; ж) ворожість по відношенню до чоловічості як ідентифікованої «чужої» конструюється за допомогою соціальної моралі, гендерної міфології, релігії та частини наукових або квазінаукових уявлень. Ставлення чоловіків та жінок в Україні до гендерних стандартів дружби із представниками своєї статі, а також ставлення до представників міноритарних гендерних груп може бути узагальненим із використанням концепції гендерної ксенофобії. Ця концепція дозволяє аналізувати виявлені в емпіричному дослідженні владні амбіції жінок щодо чоловічої дружби (як і незначну виявленість відповідних кратичних домагань та очікувань чоловіків щодо жіночої дружби) в контексті розуміння гендерної ідентичності. Функціональний зв’язок гендерної ксенофобії та гендерної ідентичності розглядається в візуальній аналітиці та соціології візуального символізму з урахуванням наступних ключових ідей: а) ксенофобія задає упередження гендерної свідомості жінок на основі опозиції «ми – вони», «свої – чужі», використовуючи недовіру, страх, ненависть до «чужих» як основу групової комунікації, інтеграції та консолідації дій щодо реалізації групової гендерної репресії щодо чоловіків; б) сутнісними характеристиками матріархальної гендерної ксенофобії виступають бінарні опозиції в конструюванні гендерних відносин (високе / низьке, значуще / незначуще тощо) та структурної оцінки фемінізованих чоловіків як «своїх», а маскулінізованих чоловіків та представників міноритарних гендерних груп – як «чужих»; в) з боку жіночої частини респондентів виявляється істотно вищий (у порівнянні з чоловічою частиною вибірки) негативізм у ставленні до маскулінізованих чоловіків та представників міноритарних гендерних груп як до «чужих»; основою гендерної ксенофобії як чоловіків, так і жінок можуть бути афекти страху, гніву, відрази, презирства та заздрості; г) ворожість по відношенню до маскулінізованих чоловіків та представників міноритарних гендерних груп як до «чужих» може виявлятися в різноманітних приховано-агресивних діях по відношенню до ідентифікованих «чужим» не тільки в ситуаціях реальної девіантної поведінки, але і її відсутності; д) згенеровування негативних соціальних почуттів жінок щодо чоловіків може спричинятися будь-якими ситуаціями чоловічої дружби, яка автоматично стигматизується як латентно-гомосексуальна і така, що потребує контролю, опосередковування та регулювання з боку жінок; є) відповідні стереотипи девіантності чоловічої дружби в українській гендерній культурі можуть насаджуватися в процесі гендерної соціалізації шляхом навіювання гомофобії чоловікам, які на основі сугестії настанов страху, відрази, сорому, переростають у фактичне ототожнення чоловічих дружніх відносин як девіантних (або сумнівно-нормальних), а жіночих дружніх відносин – як природних і легітимізованих в гендерній моралі; ж) ворожість по відношенню до чоловічості як ідентифікованої «чужої» конструюється за допомогою соціальної моралі, гендерної міфології, релігії та частини наукових або квазінаукових уявлень.