Підходи до трактування феномену контркультури: спроба типологізації
Ключові слова:
молодіжні рухи, молодіжні рухи середнього класу, шістдесятники, хіпі, бітники
Анотація
В статті охарактеризовані основні напрямки до розуміння феномену контркультури в західній соціальній та політичній науці, зокрема досліджено безпосередню генезу терміну, а також здійснена спроба типологізації наукових підходів щодо контркультури. Визначено, що термін «контркультура» був уперше вжитий у 1951 році в роботі Т. Парсонса «Соціальна система». Надалі з дещо зміненим значенням був описаний американським соціологом Дж. Мілтоном Їнгером у 1960 році та популяризований у 1969 році у відомій роботі Ч. Рошака «Створення контркультури». Загалом наукові підходи до розуміння сутності феномену контркультури можна структурувати на дві групи. До першої належать ті визначення, які розглядають термін у вузькому значенні, як сукупність соціально-політичних, культурних критичних установок, в середовищі американського та європейського суспільства у 50-70 роках ХХ століття. Інша група наукових підходів розглядає контркультуру в широкому сенсі, як певну сукупність цінностей, ідей, які протистоять базовій культурі. В рамках такого підходу контркультура розглядається як явище, яке неодноразово виникало в історії суспільства. Дослідивши погляди західних науковців щодо контркультури, визначені три напрямки, поділені за критерієм відношення до контркультури. Серед них апологетичний, критичний та збалансований підходи. До апологетичного підходу відносяться роботи дослідників, для яких характерне однозначно позитивне відношення до контркультури, соціальних, політичних аспектів її діяльності. Часто містяться й певні критичні зауваження, але вони не міняють загальної картини прихильності автора до явища. До критичного підходу відносимо дослідників, які розглядають контркультуру як негативне соціальне явище і практику. Збалансований підхід поєднує в собі роботи багатьох дослідників, яких об’єднує намагання розглянути контркультуру як об’єктивне явище, при цьому спільним для авторів є визнання важливості існування явища, його вплив на соціокультурний та політичний процеси. Критицизм відноситься значною мірою до радикальних культурних практик, політичного екстремізму та надмірного захоплення психоделічними речовинами в середовищі представників контркультури.Завантаження
Дані завантаження ще не доступні.
Посилання
1. Roszak, T. (2014). Istoki kontrkultury [The origins of the counterculture]. Moscow: AST [in Russian].
2. Heath, J., & Potter, A. (2007). Bunt na prodazhu. Kak kontrkultura sozdaet novuiu kulturu potrebleniia [Riot for sale. How counterculture creates a new culture of consumption]. Moscow: Dobraia kniga [in Russian].
3. Bell, D. (1972). The Cultural Contradictions of Capitalism. Journal of Aesthetic Education, 6 (1/2), 11-38. doi:10.2307/3331409
4. Bell, D. (1998). The cultural contradictions of capitalism. New York: Basic Books.
5. Goodheart, E. (2001). Culture and the radical conscience. New Brunswick, N.J: Transaction.
6. Keniston, K. The uncommitted: alienated youth in American society. Retrieved from https://archive.org/details/ uncommittedalien000773mbp
7. Keniston, K. (1968). Young radicals: Notes on Committed Youth. New York: Harcourt, Brace & World.
8. Keniston, K. (1971). Youth and dissent; the rise of a new opposition. New York: Harcourt Brace Jovanovich.
9. Parsons, T. (1991). The social system. New York: Free Press.
10. Reich, C.A. (1970). The greening of America. New York: Random House.
11. Waters, M. (2003). Daniel Bell. London: Routledge.
12. Yinger, J. (1982). Countercultures: The Promise and Peril of a World turned upside down. New York, NY: Free Press.
13. Yinger, J.M. (1960). Contraculture and Subculture. American Sociological Review,25 (5), 625. doi:10.2307/2090136
2. Heath, J., & Potter, A. (2007). Bunt na prodazhu. Kak kontrkultura sozdaet novuiu kulturu potrebleniia [Riot for sale. How counterculture creates a new culture of consumption]. Moscow: Dobraia kniga [in Russian].
3. Bell, D. (1972). The Cultural Contradictions of Capitalism. Journal of Aesthetic Education, 6 (1/2), 11-38. doi:10.2307/3331409
4. Bell, D. (1998). The cultural contradictions of capitalism. New York: Basic Books.
5. Goodheart, E. (2001). Culture and the radical conscience. New Brunswick, N.J: Transaction.
6. Keniston, K. The uncommitted: alienated youth in American society. Retrieved from https://archive.org/details/ uncommittedalien000773mbp
7. Keniston, K. (1968). Young radicals: Notes on Committed Youth. New York: Harcourt, Brace & World.
8. Keniston, K. (1971). Youth and dissent; the rise of a new opposition. New York: Harcourt Brace Jovanovich.
9. Parsons, T. (1991). The social system. New York: Free Press.
10. Reich, C.A. (1970). The greening of America. New York: Random House.
11. Waters, M. (2003). Daniel Bell. London: Routledge.
12. Yinger, J. (1982). Countercultures: The Promise and Peril of a World turned upside down. New York, NY: Free Press.
13. Yinger, J.M. (1960). Contraculture and Subculture. American Sociological Review,25 (5), 625. doi:10.2307/2090136
Опубліковано
2019-03-31
Як цитувати
ШафраньошO. І. (2019). Підходи до трактування феномену контркультури: спроба типологізації. Науково-теоретичний альманах Грані, 22(3), 52-61. https://doi.org/10.15421/171932
Номер
Розділ
Стаття
