Біженці з країн Балтії в таборах Центральної та Західної Європи у контексті американської «політики невизнання» в другій половині 1940-х рр.


Ключові слова: https://doi.org/10.15421/171925
Ключові слова: США, Держдеп, переміщені особи, балтійські біженці, декларація Веллеса, політика невизнання

Анотація

У статті висвітлюється один із проблемних аспектів у американсько-радянських відносинах перших повоєнних років – питання «спірних біженців», що пов’язане з невизнанням США радянської анексії країн Балтії та здійсненням СРСР примусової репатріації. Американська дипломатія часів президентства Франкліна Делано Рузвельта дотримувалася «політики невизнання», оформленої в Доктрині Стімсона (7 січня 1932 р.) та Декларації Веллеса (23 липня 1940 р.). Проголошені зовнішньополітичні акти, однак, не вели за собою зниження рівня відносин з країною-агресором. При цьому офіційний Вашингтон не вважав балтійців громадянами СРСР та зберіг дипломатичні представництва Литви, Латвії та Естонії у США. За адміністрації Президента Гаррі Трумена курс щодо невизнання «добровільного входження трьох прибалтійських республік до складу СРСР» продовжився.З’ясовано, що після завершення Другої світової війни біженці та переміщені особи з окупованих Радянським Союзом країн Балтії опинилися на території Австрії, Італії, Франції, Швейцарії. Великий контингент перебував у межах американської окупаційної зони в Німеччині, переважну більшість становили вихідці з Литви. Звернуто увагу на чинники, які призвели до масової втечі литовців, латвійців, естонців у 1943–1944 роках. Підкреслено особливе місце американських діаспорних громадських організацій у зборі фінансової допомоги та координації своєї діяльності з Держдепом США. Окремо відзначено роль представників католицької та протестантської національних церков.Здійснено аналіз листування очільників американських дипмісій Литви (Повілас Жадейкіс), Латвії (Альфредс Білманіс) та Естонії (Йоханнес Каїв) з Держдепом США. Балтійські дипломати постійно наголошували на необхідності протистояння радянській пропагандистській машині стосовно заперечення «добровільної радянізації Прибалтики» і практики огульного звинувачення біженців у «зрадництві» та «колаборації з німцями». У свою чергу, вони вказували на потребу поширення юрисдикції міжнародних організацій на балтійських біженців, визначення їх правового статусу та недопущення їх визнання радянськими громадянами в деяких країнах Європи.У статті розглянуто джерельний потенціал дипломатичної переписки документів американського зовнішньополітичного відомства. Звертається увага на аналіз даного питання в працях зарубіжних істориків.З’ясовано, що при вирішенні проблеми біженців та переміщених осіб американська дипломатія у перші повоєнні роки перебувала у пошуку консенсусу між гуманітаристськими мотивами по забезпеченню права людини на притулок та виконанням союзницьких зобов’язань у питаннях діяльності радянських репатріаційних місій. Проте «балтійські біженці» становили окрему категорію, яких у зв’язку з невизнанням анексії американці на контрольованих ними територіях намагалися не видавати СРСР.

Посилання

1. Cohen, G.D. (2011). In War’s Wake: Europe’s Displaced Persons in the Postwar Order. New York: Oxford University Press USA.
2. Congress and the DP`s (1947, December 22). New York Times, p. 20
3. Frank, M. (2017). Making Minorities History. Population Transfer in Twentieth-Century Europe. Oxford: Oxford University Press.
4. Frank, M., & Reinisch, J. (eds.) (2017). Refugees in Europe, 1919 – 1959: A Forty Years’ Crisis? London: Bloomsbury Academic.
5. L’Hommedieu, J.H. (2011). Exiles and Constituents: Baltic Refugees and American Cold War Politics, 1948–1960. Candidate`s thesis, University of Turku.
6. Maegi, B.J. (2008). Dangerous Persons, Delayed Pilgrims: Baltic Displaced Persons and the Making of Cold War America, 1945–1952. Candidate`s thesis, University of Minnesota.
7. Nuermberger, G.A. (1959). Foreign relations of the United States, 1940. (Vol. I). General. Washington: United States Government Printing Office
8. The U. S. National Archive, Record Group 59, Microcopy 1284, Roll. 55, Letter to the Officer in Charge of the American Mission in London, January, 1945.
9. The U. S. National Archive, RG 59, M 1284, R. 56, Extracts from Reports on Latvian Refugees in Germany, April 26, 1945.
10. The U. S. National Archive, RG 59, M 1284, R. 57, Memorandum of Counseller of the Lithuanian legacy in Paris S. A. Backis concerning the protection of Lithuanian Refugees not willing to repatriated in their occupied native country for political, religious and racial reasons, April 10, 1945.
11. The U. S. National Archive, RG 59, M 1284, R. 57, Incoming telegram from US Ambassador in Bern L. Harrison to the Honorable the Secretary of State concerning United Lithuanian Relief Fund, May 24, 1945.
12. The U. S. National Archive, RG 59, M 1284, R. 57, Letter from Executive Director of the President`s War Relief Control Board James Brunot to Assistant Chief of Special War Problems Division at Department of State Eldred D. Kuppinger, June 2, 1945.
13. The U. S. National Archive, RG 59, M 1284, R. 58, Memorandum by International Committee of Red Cross in Geneva to the US Department of State concerning Baltic countries (Lithuania, Estonia and Latvia), July 18, 1945.
14. The U. S. National Archive, RG 59, M 1284, R. 59, Report on Baltic Refugees in Sweden to the Office of Strategic Service, September 14, 1945.
15. The U. S. National Archive, RG 59, M 1284, R. 66, Letter from Acting Consul General of Estonia in New York Johannes Kaiv to the Honorable the Secretary of State James F. Byrnes concerning Estonian Refugees in Germany, November 13, 1946.
16. The U. S. National Archive, RG 59, M 1284, R. 67, Incoming telegram from W. J. Gallman to the Secretary of State, January 9, 1947.
17. The U. S. National Archive, RG 59, M 1284, R. 67, Letter from Lithuanian R. C. Priests` League of America to Congressman Thomas Lane, February 14, 1947.
18. The U. S. National Archive, RG 59, M 1284, R. 68, Letter from the Estonian Democratic Club in Stockholm to US Department of State concerning Estonian Refugees in Germany, March 14, 1947.
19. The U. S. National Archive, RG 59, M 1284, R. 69, Letter from R. W. Flournoy to C. H. Gross concerning Urgent need of adoption at present Session of Congress of a temporary measure for admission to the United States of Displaced Persons from Europe, December 22, 1947.
20. The U. S. National Archive, RG 59, M 1284, R. 69, Letter from Undersecretary of State Robert A. Lovette to Executive Secretary of National Security Council Admiral Sidney W. Souers, February 19, 1948.
21. The U. S. National Archive, RG 59, M 1284, R. 70, Secret Report by L. Dawson to G. L. Warren concerning Refugees and Displaced persons, May 16, 1949.
22. Welles, S. (1940). Baltic Republics. Statement by the Acting Secretary of State. Department of State Bulletin, III (57), 48.
23. Wyman, M. (1989). DP: Europe’s displaced persons, 1945–1951. Philadelphia: Balch Institute Press.
Опубліковано
2019-04-22
Як цитувати цю статтю:
Yushkevych, V. (2019). Біженці з країн Балтії в таборах Центральної та Західної Європи у контексті американської «політики невизнання» в другій половині 1940-х рр. Науково-теоретичний альманах "Грані", 22(2), 80-87. https://doi.org/10.15421/171925
Розділ
Статті