Натуралізація самосвідомості: репрезентаціоналістський підхід Ф. Дрецке


  • O. O. Kryvitchenko Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Ключові слова: https://doi.org/10.15421/1718145
Ключові слова: філософія свідомості, усвідомлена самореференція, ментальна репрезентація, інтенційність, неконцептуальні форми свідомості, самоідентифікація

Анотація

В статті йдеться про проблему самосвідомості, що в перше була сформульована ще Г. Фіхте, і яка полягає у тому, як пояснити усвідомлену самореференцію, не впадаючи у нескінченний регрес або порочне коло, коли самосвідомість заздалегідь передбачається, а не пояснюється. Аналізуючи лінгвістичний підхід С. Шумейкера до самосвідомості, автор покладає, що ключовою властивістю останньої є усвідомлена самореференція. Втім, після розгляду аргументів Шумейкера, автор постулює не можливість розв’язку проблему самосвідомості засобами лінгвістичного аналізу.Тож далі у статті автор звертається до двох висхідних підходів до рішення цієї проблеми: підходу неконцептуальних форм самосвідомості Дж. Бермудеза і дорефлексійної форми самосвідомості Д. Захаві. Висновується незадовільність обох підходів і необхідність визначення самосвідомості у неінтенційних (у феноменологічному тлумаченні), несемантичних, нементальних термінах, тобто у такий натуралістичний спосіб, який би відповідав вимогам, висунутим Л. Бейкер до натуралізму. Для цього автор пропонує звернутися до репрезентаціоналізму, а саме робіт Ф. Дрецке, і спробувати ґрунтувати теорію самосвідомості на його епістемічному твердженні, що репрезентації не потребують «самості», принципу, який спонтанно організовує розумову діяльність і фундує всі інтенційні акти. Автор доходить висновку, що підхід Дрецке уникає нескінченного регресу або колоподібного пояснення, втім, сам проект натуралізації самосвідомості, який базується на нелінгвістичній, натуралізованій формі репрезентації когнітивної системи, що не містить «самості», не може існувати без урахування перспективи першої особи. Одним із вирішень цієї проблеми може бути припущення метафізичного, фундаментального самостосунку, наявного у кожного. Втім, автор наголошує у необхідності його подальшого роз’яснення та узгодження з поглядами редуктивного репрезентаціоналізму.

Посилання

1. Baker, L.R. (1998). The First-Person Perspective: A Test for Naturalism. American Philosophical Quarterly, 35 (4), 327-348.
2. Baker, L.R. (2012). From Consciousness to Self-consciousness. Grazer Philosophische Studien, 84, 19-38.
3. Bermúdez, J.L. (1998). The Paradox of Self-Consciousness. Cambridge, MA: MIT Press.
4. Evans, G. (1982). The Varieties of Reference. Oxford, USA: Oxford University Press.
5. Fichte, J.G. (1998). Fihcte. Foundations of Transcendental Philosophy (Wissenschaftslehre) nova methodo (1796–99) In
D. Breazeale (Ed.& Trans.). Ithaca, NY: Cornell University Press.
6. Frank, M. (2002). Self-consciousness and self-knowledge: On some difficulties with the reduction of subjectivity. Constellations, 9(3), 390-408.
7. Dretske, F. (1995). Naturalizing the Mind, Cambridge, MA: MIT Press/Bradford Books.
8. Henrich, D (2016). Fichte’s Original Insight. In K. Gjesdal (Ed.), Debates in Nineteenth-Century European Philosophy (pp.35-44). New York, NY: Routledge
9. Perry, J. (1979). The essential indexical. Nous, 13, 3-21.
10. Shoemaker, S. (1968). Self-Reference and Self-Awareness. Journal of Philosophy, 65, 555-567.
11. Zahavi, D. (2006). Thinking about (Self-)Consciousness: Phenomenological Perspectives. In U. Kriegel & K. Williford (eds.), Self-Representational Approaches to Consciousness, (pp.273-295), Cambridge, MA: The MIT Press.
12. Zahavi, D. (2007). The Heidelberg School and the Limits of Reflection. In S. Heinämaa & V. Lähteenmäki (Eds.), Consciousness: From Perception to Reflection in the History of Philosophy (pp. 267-285). Dordrecht, Netherlands: Springer
Опубліковано
2018-11-19
Як цитувати цю статтю:
Kryvitchenko, O. (2018). Натуралізація самосвідомості: репрезентаціоналістський підхід Ф. Дрецке. Грані, 21(10), 181-189. https://doi.org/10.15421/1718145
Розділ
Статті