Інформаційна екологічність як ключова умова інформаційної безпеки: соціологічний аспект

Анотація

Статтю присвячено проблемі визначення базових умов інформаційної екологічності як умови функціональності культурного та соціального порядків. Автором зроблено висновок про те, що дослідження інформаційної екологічності як забезпечення інституційних умов збалансованості смислопродукування та реплікації / ретрансляції логічно приводить до формулювання концепції інформаційної рівноваги як базового чинника інформаційної безпеки та інформаційної екологічності.  Інформаційна безпека, отже, визначається як спроможність соціальних груп та інституцій (смислопродуцентів та смислореплікаторів), що здійснюють ціннісне цензурування в культурній системі, забезпечувати баланс між циркулюючою в суспільстві вторинною інформацією (фрагментованим знанням) та ціннісним знанням, яке формує єдину, цілісну, несуперечливу картину культурного та соціального порядку.  Нерівнозначною є роль «первинної» і «вторинної» інформації (від смислопродуцентів та репліка торів / ретрансляторів) в формуванні та підтриманні інформаційної екологічності шляхом налаштування відповідних культурних механізмів. Первинна інформація співпадає із ціннісним знанням, яке відповідає формуванню вищих регістрів культури і залежить від рівня групової свідомості смислопродукуючих еліт, зокрема представників священства та вищої інтелігенції, яка утворює групове середовище університетів. Отже, провідна (лідерська) роль в забезпеченні інформаційної екологічності належить священству / церкві та інтелігенції / закладам вищої освіти. Вторинна інформація обертається в сфері середньої освіти та засобів масової інформації. Вона є адаптованою для масового вжитку і соціального сприйняття, оскільки має узгоджуватися як із ціннісним, так і з теоретичним знанням. Вторинна інформація є основою будь-якого освітнього процесу в сегменті середньої освіти та медіапродуцентів. Проте її надлишок може порушувати інформаційну екологічність за умови підміни оригінальних ціннісних першоджерел, які є авторизованими в культурній системі, неавторизованим ціннісним субпродуктом імпортованого походження. Найважливішим висновком даної статті можна вважати положення про необхідність визначення співвідношення різних видів інформації в культурній системі та інформаційному просторі суспільства, проведення заходів, спрямованих на створення оптимальної інформаційної ситуації. Ця оптимальна інформаційна ситуація може бути визначена як стан інформаційної екологічності в культурній системі, коли авторитетність ціннісного знання (його суб’єктів-продуцентів та соціальних інституцій) є підкріпленою відповідністю вторинної інформації цьому знанню.