«Постмодерністський поворот» американських воєнних науковців: поверхневий, схвальний чи критичний?


Ключові слова: https://doi.org/10.15421/171897
Ключові слова: філософія, гуманітарні дисципліни, інтелектуальна мода, воєнні дисципліни, культура постмодерну, деконструктивізм, соціальний конструктивізм

Анотація

Воєнна професія та освіта і наука ніколи не були повністю відокремлені одна від одної. Починаючи з епохи Античності, офіцери завжди контактували з цивільними інтелектуалами – особисто чи на інституційному рівні.Поширення гуманітарної освіти серед офіцерів збройних сил країн Заходу визначається дослідниками як позитивний чинник, який поліпшує здатності військових до критичного мислення при виконанні службових обов’язків, розширює їхній світогляд. Однак досі залишається невивченим питання, як саме зміст сучасної вищої гуманітарної освіти може впливати на бойові здатності офіцерів. Сучасна Західна освіта та інтелектуальна мода значно відрізняються від, наприклад, наукової основи діяльності стратегічних служб, закладених Шерманом Кентом – дедалі частіше у фаховій літературі можна зустріти посилання на такі поняття, як «релятивізм», «ризома», «соціальний конструкт» та інших, що можна віднести до лексикону «постмодернізму».Лише в деяких випадках автори спеціалізованих воєнних видань демонструють достатню обізнаність в особливостях сучасних наукових та культурних напрямків, що дозволяє їм критично оцінювати інтелектуальну моду, яка поширюється і на воєнних науковців. В статті були виокремлені такі способи рецепції постмодерністської тематики: поверхнева, схвальна та критична. Дописувачі професійної воєнної періодики мають, як правило, і вищу гуманітарну цивільну, і фахову воєнну освіту. Не дивлячись на це, досить часто трапляються випадки некритичного чи необґрунтованого використання елементів постмодерністського наративу, що можна пояснити загальними тенденціями у воєнній публіцистиці та персональними уподобаннями дослідників. Щоправда, також наявна і критика постмодерністського «ухилу» у воєнній публіцистиці, де використовуються матеріали академічних дебатів, в яких беруть участь цивільні фахівці.Наразі можна стверджувати, що постмодерністські уподобання сучасних воєнних науковців та публіцистів – це здебільшого данина тенденціям інтелектуальної моди, а спротив цим тенденціям, який відображений у воєнній періодиці та фаховій літературі, вказує на вірогідність того, що ця інтелектуальна мода може не стати визначальною в царині воєнних дисциплін.

Посилання

1. Benda, J. (2007). The Treason of the Intellectuals. NJ: New Brunswick, Transaction Publishers.
2. Boothe, L. (2013). King No More. Military Review, May-June.
3. Bunker, R.J. (2009). Reconceptualizing the 2006 QDR Threat Categories. Special Warfare, March-April.
4. Butler, W.F. (1889). Charles George Gordon. London and New York: Macmillan and Co.
5. Chang, S.C. Searching for a Different Understanding of Operational Art. Retrieved from: http://cgsc.contentdm.oclc.org/cdm/singleitem/collection/p4013coll3/id/3468/rec/1
6. Chapman, H. (2013). A Military Revolution in Human Affairs. Special Warfare, April-June.
7. Cohen, E.A. Neither Fools Nor Cowards. Retrieved from: http://www.wsj.com/articles/SB111594899821632564
8. Echevarria II, A.J. (2005). The Trouble with History. Parameters,  Summer, 78-90. Retrieved from: http://ssi.armywarcollege.edu/pubs/parameters/articles/05summer/echevarr.htm
9. Eikmeier, D.C. (2017). The Center of Gravity: Still Relevant After All These Years? Military Review Online Exclusive, May.
10. Gross, P.R., & Levitt, N. (1994). Higher Superstition. The Academic Left and its Quarrels With Science. Baltimore and London: The Johns Hopkins University Press.
11. Healey, D.B. (2016). The Humanities and the Army. Army Press Online Journal, 9 February. Retrieved from: http://armypress.dodlive.mil/files/2016/02/Healey-9Feb16.pdf
12. Hoffman, B. (2004). Insurgency and Counterinsurgency in Iraq. Special Warfare, 17 (2).
13. Kent, Sh. (1966). Strategic Intelligence for American World Policy. Princeton: Princeton University Press.
14. Kipp, J.W., & Grau, L.W. (2011). Military theory, strategy and praxis. Military Review, March-April.
15. Manwaring, M.G. The Strategic Logic of The Contemporary Security Dilemma. Retrieved from: http://ssi.armywarcollege.edu/pdffiles/pub1091.pdf.
16. Manwaring, M.G. Ambassador Stephen Krasner’s Orienting Principle for Foreign Policy (and Military Management) – Responsible Sovereignty. Retrieved from: https://ssi.armywarcollege.edu/pdffiles/PUB1104.pdf.
17. Martin, G.M. (2015). Deniers of “The Truth”: Why an Agnostic Approach to Warfare is Key. Military Review, January-February.
18. Matthews, M.M. (2009). The Israeli Defense Forces Response to the 2006: War with Hesbollah. Military Review, July-August.
19. Menter, J.M., & Terrell, B.A. (2013). Modification of the Planning Process for Sustainers Part 1: Design. Army Sustainment. March – April.
20. Paparone, C.R. (2008). Resourcing the Force in the Midst of Complexity: The Need to Deflate the ‘ppb’ in PPBE. Army Logistician. November – December.
21. Paparone, C.R. (2008). On Metaphors we are led by. Military Review, November-December.
22. Paparone, Ch.R. (2008). The Nature of Knowledge in the Profession of Military Logistics. Army Logistician. November – December.
23. Papier, L.J. Countering Propaganda in the Global War on Terrorism What can a Democracy do? Retrieved from: http://cgsc.contentdm.oclc.org/cdm/singleitem/collection/p4013coll3/id/2451/rec/3
24. Pierrefeu de, J. (1924). Plutarch Lied. New York: Alfred A. Knopf.
25. Platt, W. (1957). Strategic Intelligence Production. Basic Principles. New York: Frederick A. Praeger, Publishers.
26. Posner, R.A. (2001). Public Intellectuals: A Study of Decline. Cambridge, Massachusetts, London, England, Harvard: Harvard University Press.
27. Prince Eugene: General-Philosopher and Art Lover. (2010). Vienna: Belvedere.
28. Shulsky, A.N., & Schmitt G.J. (1999). Leo Strauss and the World of Intelligence (By Which We Do Not Mean Nous). Leo Strauss, the Straussians, and the American Regime. K.L. Deutsch, & J.A. Murley (Eds.). Lanham, Boulder, New York, Oxford: Rowman & Littlefield Publishers, Inc.
29. Sokal, A. (2010). Beyond the Hoax: Science, Philosophy and Culture. Oxford: Oxford University Press.
30. Sokal, A., & Bricmont, J. (1998). Fashionable Nonsense: Postmodern Intellectuals’ Abuse of Science. New York: Picador.
31. Watson, C.A. (2007). Military Education. A Reference Handbook. Westport, London: Praeger Security International.
32. Zweibelson, B.E. (2014). Does the Army Training Strategy Train to Fail? Military Review, January-February.
Опубліковано
2018-08-17
Як цитувати цю статтю:
Loboda, Y. (2018). «Постмодерністський поворот» американських воєнних науковців: поверхневий, схвальний чи критичний?. Науково-теоретичний альманах "Грані", 21(7), 77-83. https://doi.org/10.15421/171897
Розділ
Статті