Кризові консультації як складова політичного управління


  • S. V. Stavchenko Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара
Ключові слова: https://doi.org/10.15421/171890
Ключові слова: види кризових консультацій, кризовий аналіз, кризові консультанти, кризове планування, превентивне кризове управління, антиципативне кризове управління, ризик-менеджмент

Анотація

Визначено, що кризові консультації являють собою набір заходів, що спрямовані на стабілізацію становища того чи іншого суб’єкта, вирішення комплексу проблем, пов’язаних якнайбільшим підвищенням ефективності діяльності. Підкреслено, що кризовий аналіз як складова кризових консультацій дає можливість попередити та спланувати можливі кризові ситуації, способи їх нейтралізації та подолання з мінімальними витратами для організації. Виділено типи кризового управління: превентивне, що спрямоване на аналіз індикаторів кризи та виявлення її причин та факторів для вчасного попередження або мінімізації масштабів можливих кризових процесів; антиципативне, суть якого полягає у розробці цілей та завдань для керівництва з метою запобігання кризовим явищам. Проведена демаркація кризового менеджменту і ризик-менеджменту: якщо кризовий менеджмент здебільшого є процесом реагування на вже існуючі серйозні загрози для тої чи іншої організації або на події, які вже відбулися, то ризик-менеджмент пов’язаний з процесом ідентифікації певних ризиків переважно для майбутньої діяльності організації, а також відповідного прийняття цих ризиків або їх усунення.

Посилання

1. Klimenko, A. (2015). Risk- i krizis-menedzhery: dlya chego oni nuzhny i kak obespechit ih sootvetstvie Klassifikatoru professiy [Risk and crisis managers: why they are needed and how to ensure their compliance with the Classification of professions]. HR-Liga. Soobschestvo kadrovikov i specialistov po upravleniyu personalom. Retrieved from: https://hrliga.com/index.php?module=profession&op=view&id=1627 [in Russian].
2. Kry’vosheyin, V.V. (2017). Ryzyk-komunikaciya u problemnomu poli social’ny’x nauk [Risk communication in the problem field of social sciences]. Visnyk Nacional’nogo universy’tetu «Yury’dy’chna akademiya Ukrayiny’ imeni Yaroslava Mudrogo», 4, 58-70, Ser.: Filosofiya, filosofiya prava, politologiya, sociologiya [in Ukrainian].
3. Stavchenko, S.V. (2013). Etiologiya politychnyh kryz [Ethiology of political crises]. Scientific and theoretical almanac «Grani», 16 (12), 61-65 [in Ukrainian].
4. Stavchenko, S.V. (2014). Keruvannya problemamy’ yak riznovy’d preventy’vny’x texnologij anty’kry’zovogo upravlinnya v polity’ci [Management of problems as a kind of preventive technologies of crisis management in politics]. Visny’k Dnipropetrovs’kogo universy’tetu, 22 (24), 99-106, Ser. Filosofiya. Sociologiya. Politologiya [in Ukrainian].
5. Stavchenko, S.V. (2017) Kry’zova komunikaciya i ry’zy’k-komunikaciya u polity’chnomu procesi: spil’ne ta osobly’ve [Crisis communication and risk communication in the political process: common and special]. Evropský politický a právni diskurz, 4 (4), 129-135 [in Ukrainian].
6. Stavchenko S.V. (2017). «Nebezpeka / ryzyk / kryza» yak triadna sutnist’ politychnogo rozvy’tku [«Hazard / risk / crisis» as a triad of the essence of political development]. Evropský politický a právni diskurz, 4 (2), 110-116 [in Ukrainian].
7. Stavchenko, S.V. (2014). Polity’chny’j benchmarking yak skladova anty’kry’zovoyi strategiyi derzhavy’ [Political benchmarking as part of the state’s crisis strategy]. Scientific and theoretical almanac «Grani», 17 (12), 53-57 [in Ukrainian].
8. Stavchenko, S.V. (2010). Stabilizacijny’j ta destabilizuyuchy’j potencial parlaments’ky’x kry’z u polity’chnij sy’stemi [Stabilizing and destabilizing potential of parliamentary crises in the political system]. Nova parady’gma, 95, 96-102 [in Ukrainian].
9. Hit, R. (2004). Krizisnoe upravlenie dlya rukovoditeley i menedzherov [Crisis management for managers and managers]. Moscow: Lori [in Russian].
10. Barton, L. (2007). Crisis leadership now: A real-world guide to preparing for threats, disaster, sabotage, and scandal. New York: McGraw-Hill.
11. Coombs, W.T. (2000). Designing post-crisis messages: Lessons for crisis response strategies. Review of Business, 21 (3/4), 37-41.
12. Coombs, W.T. (2004). Impact of past crises on current crisis communication: Insights from situational crisis communication theory. Journal of Business Communication. 41 (3), 265-289.
13. Coombs, W.T. (2014). Ongoing Crisis Communication: Planning, Managing, and Responding. 4th edition. Thousand Oaks: Sage Publications.
14. Coombs, W.T. (2011). Political public relations and crisis communication. Political public relations: Principles and applications. New York: Routledge.
15. Eriksson, G., & Eriksson, M. (2012). Managing political crisis: an interactional approach to «image repair». Journal of Communication Management, 16 (3), 264-279.
16. Johansen, W. (2017). Understanding and practicing crisis consulting: A study of public relations and communications firms. Journal of Communication Management, 21 (2), 106-123.
17. Lerbinger, O. (2012). The Crisis Manager: Facing Disasters, Conflicts, and Failures. 2nd edition. New York: Routledge Communication Series.
18. Massey, J.E. (2001). Managing organizational legitimacy: Communication strategies for organizations in crisis. Journal of Business Communication, 38, 153-182.
19. Regester, M., & Larkin, J. (2005). Risk Issues and Crisis Management: A Casebook of Best Practice. 3rd edition. London: Kogan Page.
20. Seeger, M.W. (2002). Chaos and crisis: Propositions for a general theory of crisis communication. Public Relations Review, 28 (4), 329-337.
21. Seeger, M.W., Sellnow, T.L., & Ulmer, R.R. (2003). Communication and Organizational Crisis. Westport: Praeger.
22. Sheldon, C., & Sallot, L. (2008). Image repair in politics: Testing effects of communication strategy and performance history in a faux pas. Journal of Public Relations Research, 21 (1), 25-50.
Опубліковано
2018-08-17
Як цитувати цю статтю:
Stavchenko, S. (2018). Кризові консультації як складова політичного управління. Грані, 21(7), 24-30. https://doi.org/10.15421/171890
Розділ
Статті