Особистість у дискурсі соціально-філософської думки (Ч. 2: від Нового часу до кінця ХХ ст.)
Анотація
У статті досліджується проблема особистості як цінності в дискурсі соціально-філософської думки, для чого виокремлюються її джерела, процес становлення, розвиток і результати, що були досягнуті в рамках загальнофілософських теорій (від Нового часу до кінця ХХ ст.). І. Кант, І. Г. Гердер, Г. В. Ф. Гегель, Р. Декарт та інші досліджують феномен свободи, як однієї з фундаментальних рис особистості. Зокрема І. Кант стверджував, що становлення особистості пов’язано з самостійною поведінкою. З іншого боку особистість - це не лише свобода, але й обмеження останньої, тобто підкорення самостійної поведінки розуму та моралі. Ідеї антропоцентризму були характерні і для І. Г. Гердера, який проголосив особистість непересічною цінністю, що має вищий і самостійний сенс та наділяє їм все, до чого торкається. В працях З. Фрейда, К. Г. Юнга з особистості «скинутий ореол святості», вона опущена до рівня органічного комплексу, а її відносини з подібними собі дегенерують до рівня жорстокої біологічної боротьби, в якій руйнується і цінність самої людини як особистості. Еріх Фромм відмовився від фрейдівської концепції людини, діалектично сполучаючи біологічне та соціальне. Поглиблено аналізують проблеми «самості» особистості С. Кьеркегор, Ж.-П. Сартр, М. Хайдеггер, К. Ясперс, в роботах яких її винятковість та самоцінність випливає з відповідальності за світ та за саму себе. З початку ХХ століття в Західній Європі сформувалась етика самоцінності особистості, представники якої - Д. Ройс, Е. Муньє, Б. Кроче, Б. Бозанкет. З середини ХХ століття європоцентричне світовідчуття відходить на задній план, замість цього формується широке культурологічне світовідчуття, яке вимагало визнання самоцінності окремих культур. Ці глобальні зміни приводять до зміни розуміння особистості. Перш за все, вона перестає сприйматись онтологічно.Завантаження
Посилання
Vyigotskiy L. S. Istoricheskiy smyisl psihologicheskogo krizisa (Historical meaning of psychological crisis). M.: Pedagogika, 1981. Vol. 1. р. 389, 436.
Gegel G. Filosofiya istorii. – Sochineniya (Philosophy of history). Vol. VIII. M., L.: Gosudarstvennoe sotsialnoekonomicheskoe zdatelstvo, 1935. – 470 р.
Gerder I. G. Idei k filosofii istorii chelovechestva (Ideas to the philosophy of history). M. : Nauka, 1977. – 703 р.
Dekart R. Izbrannyie proizvedeniya (Selected Works). - M. : Politizdat, 1950. – 711 р.
Sorokin P. A. Chelovek. Tsivilizatsiya. Obschestvo (People. Civilization. Society).M. : Politizdat, 1992 – 542 р.
Fromm E. Duhovnaya suschnost cheloveka. Sposobnost k dobru i zlu. - Glava 6: Svoboda, determinatsiya, alternativnost (The spiritual essence of man. Capacity for good and evil). Filosofskie nauki. – 1990. - № 8. – P. 85 – 95.
Переглядів анотації: 223 Завантажень PDF: 130