Суб’єкти політичної пропаганди

  • Dmitry М. Pavlov Національна металургійна академія України
Ключові слова: політична пропаганда, пропагандисти, повідомлення, політичне мислення, вплив, активність

Анотація

Стаття ставить проблему суб’єктів політичної пропаганди як сил, що виступають активним початком здійснення пропагандистської діяльності. Автор доводить, що суб’єкти пропаганди управляють процесом регулювання політичного сприйняття суспільства, в результаті чого стає можливим досягнення їх політико-владних інтересів. Процес пропаганди є взаємодією суб’єктів та об’єктів пропаганди з приводу розподілу владних потенціалів та можливості прийняття тих чи інших політичних рішень. Згідно з думкою автора, до суб’єктів доцільно відносити ті сили, які мають свої політико-владні інтереси та зацікавлені в їх реалізації. До об’єктів необхідно відносити соціальні сили, за рахунок впливу на які розширюються можливості та посилюється ефективність прийняття та реалізації політичних рішень. Суб’єкт пропаганди є активною, ініціюючою, керуючою та / або контролюючою стороною пропагандистських відносин. Суб’єкт пропаганди – це особа, група або інстанція, що управляє розповсюдженням пропагандистського знання, моделей сприйняття та реакцій, що нав’язуються об’єктам пропаганди як легітимні, найбільш виправдані та природні в умовах певної політичної реальності. Об’єктами пропаганди виступають суспільство в цілому, цільові аудиторії, соціальні сегменти та групи, що об’єднані економічні, культурними, релігійними та іншими інтересами, громадські та політичні організації, політичні лідери та чиновники.

Завантаження

Дані завантаження ще не доступні.

Посилання

1. Dotcenko, E.L. (1997). Psikhologiia manipuliatcii: fenomeny, mekhanizmy i zashchita [Psychology of manipulation: phenomena, mechanisms and protection]. Moscow: CheRo, Izdatelstvo MGU [in Russian].
2.Fromm E. (1992). Dusha cheloveka [The Heart of Man]. Moscow: Izd-vo «Respublika» [in Russian].
3. Tculadze, A.M. (2003). Politicheskaia mifologiia [Political mythology]. Moscow: Izd-vo «Eksmo» [in Russian].
4.Auerbach, J., & Castronovo, R. (2013). Introduction: Thirteen Propositions about Propaganda. The Oxford Handbook of Propaganda studies. New York: Oxford University Press.
5.Bachrach, P., & Baratz, M. (1963). Decisions and Nondecisions: An Analytical Framework. American Political Science Review, 57, 632-642.
6.Herpen, M.H.V. (2016). Putin’s propaganda machine: soft power and Russian foreign policy. Lanham: Rowman & Littlefield, XVI.
7.Jowet,t G.S., & O’Donnell, V. (2012). Propaganda & persuasion (5th ed.). Thousand Oaks, Calif.: SAGE, XXX.
8.Lasswell, H.D. (1935). The Person: Subject and Object of Propaganda. Annals of the American Academy of Political and Social Science, 179 (1), 187-193.
9.Marlin, R. (2013). Jacques Ellul’s Contribution to Propaganda Studies. The Oxford Handbook of Propaganda studies. New York: Oxford University Press.
10.Stanley, J. (2015). How propaganda works. Oxford: Princeton University Press, XX.
11.Wollaeger, M. (2013). Propaganda and Pleasure: From Kracauer to Joyce. The Oxford Handbook of Propaganda studies. New York: Oxford University Press.

Переглядів анотації: 262
Завантажень PDF: 205
Опубліковано
2018-04-20
Як цитувати
PavlovD. М. (2018). Суб’єкти політичної пропаганди. Науково-теоретичний альманах Грані, 21(3), 90-95. https://doi.org/10.15421/10.15421/171843
Розділ
Стаття