TY - JOUR AU - Ніколенко, В. В. PY - 2019/04/29 Y2 - 2024/03/28 TI - Соціологічна думка В. К. Липинського: правова держава, гетьманат і хліборобський клас JF - Науково-теоретичний альманах Грані JA - ГРАНІ VL - 22 IS - 4 SE - Стаття DO - 10.15421/171945 UR - https://grani.org.ua/index.php/journal/article/view/1363 SP - 74-82 AB - У статті висвітлено деякі соціологічні аспекти наукової спадщини В. К. Липинського. Закцентовано на великому теоретичному та практичному внеску В. К. Липинського у процеси створення незалежної Української держави. Відзначено застосування вченим у дослідницькій діяльності здебільшого соціологічних, політологічних й історичних методів наукового пізнання. Виокремлено певні питання, що перебували у фокусі наукової творчості дослідника, а саме: ефективне державотворення, консолідація та солідаризація українського суспільства, виховання патріотизму, розвиток традицій українського козацтва, компромісна взаємодія, значущість загального історичного досвіду, повага до людської гідності, гарантування прав і свобод пересічній людині, а також ефективне місцеве самоврядування, соціальна злагода та взаєморозуміння, розвиток громадських і військових інститутів. Відзначено, що інтеграційну функцію, передусім об’єднання й солідаризації різних соціальних груп суспільства в єдину українську політичну націю, на думку В. К. Липинського, здатна виконувати правова гетьманська держава, національна еліта, українська культура, українська державна мова. Сприяти процесу може розвиток хліборобського класу, тобто вільних, заповзятливих людей, які ефективно працюють на власній землі. Зауважено активну громадсько-політичну діяльність В. К. Липинського, зокрема як одного з організаторів Української демократичної хліборобської партії, функціонування якої було зосереджено на вирішенні певних суперечностей всього суспільства, насамперед сільської його частини. Наголошено на постійному пошуку вченим шляхів вирішення проблем зубожіння українського селянства, дефіциту ефективної сільської освіти, відсутності уваги до праці сільського вчителя. Водночас окреслено напрями модернізації українського суспільства з огляду на досвід успішних країн Західної Європи та Північної Америки. Запорукою ефективних трансформацій у цих державах була реалізація у повсякденному житті парадигми, яка включає щонайменше три феномени: 1) релевантність (дихотомія) економічного та соціального; 2) інтернальний локус психологічного контролю пересічної особистості; 3) наявність європейських емансипативних цінностей у публічному просторі суспільства. ER -