TY - JOUR AU - Gusak, V. V. PY - 2018/09/17 Y2 - 2024/03/28 TI - Методологічні підходи до вивчення соціального типу «чужинець» у спадщині Г. Зіммеля, А. Шюца JF - Науково-теоретичний альманах Грані JA - ГРАНІ VL - 21 IS - 8 SE - Стаття DO - 10.15421/1718999 UR - https://grani.org.ua/index.php/journal/article/view/1214 SP - 20-29 AB - Стаття присвячена порівнянню методологічних підходів до вивчення соціального типу «чужинець» у теоріях Г. Зіммеля, А. Шюца. Проведено порівняльний аналіз, проаналізовано схожість та розвиток у методологічних підходах теоретиків до вивчення проблеми «чужинця». В теорії Зіммеля тип «чужинець» аналізується як універсальний інструмент типізації особистості (Іншого) при взаємодії. У феноменологічному підході А. Шюца тип «чужинець» розглядається як інструмент для подолання проблеми кризи звичного мислення особистості в типовій ситуації. Порівнюються підходи теоретиків до розкриття специфіки взаємовідносин чужинця та групи.Розкривається роль просторових координат у процесі типізації. Показано характерні відмінності між чужинцем та членом групи / групою, з якими чужинець має намір зблизитися. Розкрито специфіку ідентифікації соціального типу «чужинець».Розкрито специфіку сприйняття чужинця групою та сприйняття самого чужинця. Розкривається роль культурного зразка групи в процесі типізації та самотипізації особистості.Показано значення розділеного та нерозділеного досвіду при сприйнятті Іншого, а також вплив отриманого нерозділеного досвіду з ми-групою («рідною» групою) на ідентифікацію, вплив набутого досвіду на трансформацію сприйняття Іншого та самосприйняття особистості у часових координатах. Проаналізовано роль зворотності внутрішнього часу при отриманні нового досвіду в процесі типізації.Виявлено, що як і Зіммель, Шюц розглядає чужість як інструмент інтерпретації світу в цілому. Виявлено, що обидва теоретики показують, що позиція «чужого» є типовою у повсякденній взаємодії.Виявлено, що зростання індивідуалізації, збільшення кількості груп, розширення просторових координат, в які входить та взаємодіє індивід, на які вказує Зіммель, актуалізують універсальність типу «чужинець». Виявлено, що такі зміни в суспільстві, як наслідок, характеризуються особливим сприйняттям Іншого, зростаючим відчуженням одного індивіда від іншого, знеособленням індивідуального при взаємодії.Показано, що типовість позиції чужинця у Шюца пов’язана з проблемою кризи звичного мислення, складним процесом освоєння нових систем релевантності та схем знання при входженні індивіда в нову групу.Охарактеризовано закономірності подальших трансформацій типу «чужинець» / поняття чужості в соціологічній теорії на прикладі життєвих стратегій особистості З. Баумана. Виявлено, що зіммелівська форма чужого мімікрувала в поточній реальності і знайшла легітимність через легітимацію самого процесу перехідності із кола в коло. ER -