@article{Prokopchuk_2014, title={Формування гендерно-паритетної демократії в сучасній Україні: стан та перспективи}, volume={17}, url={https://grani.org.ua/index.php/journal/article/view/429}, abstractNote={<p class="a">У 2000 році на Саміті Тисячоліття під егідою ООН ухвалено Цілі Розвитку Тисячоліття, які охоплюють глобальні проблеми людства і розраховані на період 2000­2015 рр. Україна підписала Цілі Розвитку Тисячоліття і взяла на себе політичні зобов’язання щодо їх реалізації. Одна з цілей цього міжнародного документа передбачає заохочення гендерної рівності і розширення прав і можливостей жінок. Сформовані на світовому рівні  глобальні цілі, завдання та індикатори адаптовано для України з урахуванням особливостей її національного розвитку. Для аналізу кількісних та якісних вимірів змін гендерної ситуації в сфері політики та державного управління в Україні на сучасному етапі експертами запропоноване одне завдання та три індикатори. Завдання: забезпечити гендерне співвідношення на рівні не менше 30 до 70 % тієї чи іншої статі у представницьких органах влади та на вищих щаблях виконавчої влади. Індикатори: 1) гендерне співвідношення серед депутатів Верховної Ради України, чис.жін./чис.чол. (або навпаки); 2) гендерне співвідношення серед депутатів місцевих органів влади, чис.жін./чис.чол. (або нав­паки); 3) гендерне співвідношення серед вищих державних службовців (1­2 посадових категорій), чис.жін./чис.чол. (або навпаки). В 2015 р. Україні необхідно звітувати на рівні ООН про виконання Цілей Розвитку Тисячоліття. В даній статті автор проаналізувала стан досягнення гендерної рівності в сфері політики та державного управління в українському суспільстві в статиці та в динаміці. Серед основних проблем сучасного етапу впровадження гендерної рівності в сфері політики та державного управління в Україні автор статті відмічає: відсутність системного комплексного ґендерного підходу до реалізації кадрової політики на державній службі на центральному та місцевому рівнях; брак ефективного державного контролю за дотриманням ґендерної рівності; недоопрацювання інституційно­правових механізмів забезпечення гендерної рівності, а без них чинна нормативно­правова база з гендерних питань перетворюється на порожні декларації; відсутність політичної волі для реалізації цілі із забезпечення гендерної рівності. Автором статті запропоновано рекомендації щодо оптимальних шляхів формування гендерно­паритетної демократії в Україні, зокрема: прийняття закону про гендерні квоти; перегляд індикаторів гендерної рівності в сторону збільшення для ґрунтовнішого вимірювання процесів гендерної рівності в українському суспільстві; масштабна гендерна просвіта в українському суспільстві для подолання гендерних стереотипів; моніторинг не тільки з боку держави, а й громадськості та щорічне інформування суспільства щодо стану, проблем та заходів щодо утвердження гендерної рівності в Україні.</p&gt;}, number={2}, journal={Науково-теоретичний альманах Грані}, author={Prokopchuk, I. I.}, year={2014}, month={Січ}, pages={73-78} }