@article{Прєдєіна_2021, title={Критика суб’єкта у Людвига Фейербаха: до питання про просвітництво}, volume={24}, url={https://grani.org.ua/index.php/journal/article/view/1700}, DOI={10.15421/172194}, abstractNote={<p>Актуальність теми дослідження зумовлена неймовірною плутаниною різних теорій і мотивів в наших головах. Ось постмодерн; він приваблює нас до собі і як мода (в нас він досі в моді), і як зручна, тому що майже офіційно ухвалена, позиція для критики різного роду консерватизму. Посилання на постмодерн дають змогу про багато що говорити іронічно. Однак саме через постмодерн ми втрачаємо деякі найважливіші поняття, перед усім, поняття істини. Усе, в решті решт, перетворюється на однаково добре чи однаково погано. Що критикувати і заради чого? Тоді варто знехтувати моду. Повернутися до Просвітництва. Але Просвітництво неоднорідне, і, можливо, несе в собі постмодерн. Метою цієї статті є дослідження критики Просвітництва, яку дає Людвіг Фейєрбах, точніше, одного з її аспектів – суб’єкта, особистості. Цей суб’єкт – і камінь спотикання постмодерну. Жиль Делез навіть не може говорити «Я». Методом цієї статті являється діалектика, любов до парадоксів, через формулювання яких і можна встановити ту межу, до якої Я – це дуже добре, а за якої – вже не дуже. Результати. 1. Просвітництво неоднорідне; і якщо не буде додаткових зауважень, під суб’єктом в Просвітництві я буду розуміти його англійську версію, холодну, завершену, суб’єкта як монаду, від чого і бере початок філософія науки. Цей відчужений від природи суб’єкт вже не шукає істину. 2. Гносеологічний суб’єкт, так чи інакші, не існує безвідносно до політики: саме буржуазний індивідуалізм зумовлює уявлення про суб’єкта як монаду, атом. 3. Здобуток критики Фейєрбаха полягає у тому, що він доповнює Я Ти: в нього Я саме фактом свого існування свідчить про Ти, Природу, Людство. 4. Я (як атом), яке, за Гегелем, Фейєрбахом, Марксом виникає вже в період пізній античності, свідчить і про виникнення в людей потреби ухилитися від ворожої дійсності, про ту ж саму потребу свідчить, як не дивно, і зникаюче Я у філософії Делеза. Й навпаки: Я, що доповнюється Ти, дозволяє Фейєрбаху стверджувати принципову можливість пізнання, а Марксу займати оптимістичну позицію щодо можливості дії, перетворення дійсності.</p&gt;}, number={10}, journal={Науково-теоретичний альманах Грані}, author={Прєдєіна, Марія}, year={2021}, month={Жов}, pages={5-12} }