@article{Паламар_2020, title={Армія як основна рушійна сила трансформації Єгипту в 2011-2013 рр.}, volume={23}, url={https://grani.org.ua/index.php/journal/article/view/1569}, DOI={10.15421/1720100}, abstractNote={<p>Після державного перевороту 2013 року, внаслідок якого було скинуто демократично обраного президента Єгипту Мохаммеда Мурсі, країну очолив військовий генерал Абдель Фаттах ас-Сісі. Вісім років потому він все ще залишається президентом, а єгипетський парламент ухвалив рішення про фактичне продовження його строку до 2030 року, випускаючи з уваги революційні вимоги, які спонукали мільйони єгиптян припинити 29-річне правління Хосні Мубарака в січні 2011 року. Не зважаючи на сподівання часів «арабської весни», Єгипет не просто припинив демократичний транзит, а почав рухатись до авторитаризму. Десятки тисяч громадян перебувають у переповнених тюрмах. Свобода слова, незалежність ЗМІ та опозиційні рухи зазнають утисків в ім’я державної стабільності. Катування, невиправдані затримання, напади з боку поліції та смертні вироки стали стратегічним інструментом в руках військового керівництва Єгипту для боротьби з можливим посиленням протестних рухів.<br>У цій статті розглянуто вплив військової верхівки на державну політику Єгипту, розкрито основні принципи і методи цього впливу, а також висвітлено участь армії у трансформації АРЕ впродовж «арабської весни» та окреслено політику постреволюційної військової влади в країні.<br>Доведено, що до 2011 року військова еліта, будучи вагомою групою інтересів, не мала впливу на формування політичного порядку денного в Єгипті. З’ясовано, що захоплення влади Братами-мусульманами у 2012 році і подальше прагнення швидко ісламізувати державу, використовуючи демократичні гасла, змусили військових протидіяти не тільки ісламізації, але й демократизації країни. Доведено, що після революції військові стали єдиною силою, яка контролює і направляє країну, використовує недемократичні методи для забезпечення власного режиму та придушення опозиційних рухів. Висловлено думку, що трансформація Єгипту досі триває, оскільки вимоги революції 2011 року щодо демократизації та лібералізації суспільно-політичного життя залишаються невиконаними, а сучасне військове правління значною мірою нагадує режим Хосні Мубарака, який і був повалений в ході «арабської весни». </p&gt;}, number={11}, journal={Науково-теоретичний альманах Грані}, author={Паламар, Антоній}, year={2020}, month={Лис}, pages={41-50} }